Касаційний адміністративний суд звернувся до Великої Палати ВС щодо питання взаємозв’язку атестації робочого місця та можливості отримати пільгову пенсію.
Факт відсутності атестації робочого місця, де працював пенсіонер, безпосередньо не впливає на право такої особи на отримання пільгової пенсії. З такою фабулою звернувся Касаційний адміністративний суд до Великої Палати для формулювання нового правового висновку.
Як випливає з цієї ухвали КАС ВС від 25 жовтня 2019 року у справі №520/15025/16-а, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.
Працівник, який погодився на укладення трудового договору на роботу з небезпечними та шкідливими умовами праці має законні очікування на пільги та компенсації, передбачені чинним законодавством, в тому числі на пенсійне забезпечення на пільгових умовах.
Саме на державу, в особі відповідних органів виконавчої влади, покладено обов`язок здійснювати нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці та притягувати винних осіб до відповідальності. Тому, нездійснення належного державного нагляду та контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю покладає, у першу чергу, на державу додатковий обов`язок щодо усунення негативних наслідків, яких працівник може зазнати при реалізації права на пільги за роботу з шкідливими та небезпечними умовами праці.
Нагадаємо, що основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація передбачає:
Атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Обов`язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців).
Порушення цього обов`язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.
Касаційний адміністративний суд ініціював питання відступу від усталеної практики стосовно питання обов’язковості наявності атестації робочого місця для призначення пільгової пенсії.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду зазначила, що особа, яка працює в шкідливих та небезпечних умовах та по якій має бути проведена атестації робочого місця, відповідно до законодавства, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов`язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Факт проведення, так і своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити особу її конституційного права на соціальний захист, зокрема, на призначення пенсій за віком на пільгових умовах за наявності всіх інших підстав, передбачених законодавством для реалізації такого права.
У випадку, коли держава не виконує покладені на неї обов’язки, що стосуються соціального забезпечення, громадяни вимушені масово звертатися до суду з позовами про визнання неправомірними дій органів пенсійного фонду, що, серед іншого, підриває довіру громадян до належного виконання всіма суб`єктами владних повноважень своїх функції та до можливості отримати в старості з боку держави в обмін на свою трудову діяльність справедливий соціальний захист.
Неправомірною є відмова органів Пенсійного фонду у призначенні пільгової пенсії у зв’язку із відсутністю доказів проведення роботодавцем атестації робочого місця.
Ініціюючи питання відступу від усталеної практики, Суд брав до уваги, що Конституція України містить не тільки норми прямої дії, але і принципи та цінності. Суд повинен, у першу чергу, захищати конституційні права та свободи особи. У випадку виникнення ситуації, за якої потрібно вибирати пріоритет: вузька інтерпретація норми, що призводить до одного результату, або розширене тлумачення, що тягне за собою більш ефективний захист конституційних прав і свобод, варто робити вибір на користь останнього. При цьому варто враховувати дотримання балансу суспільних та приватних інтересів.
Виникає потреба відступу під попередніх правових позицій суду касаційної інстанції, що узгоджується із уже усталеним виробленим у праві цивілізаційним підходом, згідно з яким «Truth or stability — truth is preferable» (при конкуренції між правдивим і стабільним пріоритет варто віддавати першому).
Роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а у випадку неможливості такого проінформувати під розписку про такі умови праці, а саме наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я працівника, окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Суд врахував наявну зміну протягом останніх двох років правозастосування положень законодавства, яке деталізує порядок реалізації особою конституційного права на соціальний захист, яка підтверджується, зокрема, позицією Великої Палати, що висловлена у низці рішень. Це, зокрема, стосується рішень у справах №419/794/15-а (щодо відсутності у викладачів музичних шкіл, які відносяться до закладів позашкільної освіти, права на отримання пенсії за вислугу років (щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, роботи на посадах провізорів, фармацевтів у аптеках, які офіційно набули статусу закладу охорони здоров`я).
Крім того, підставою для відступу є зміни, зумовлені розширенням сфери застосування в Україні принципів «належного урядування», «захисту законних очікувань», «правової визначеності» та, у зв`язку з цим зміною доктринальних підходів до питання конституційних гарантій реалізації права людини на соціальний захист.
Читайте также:
Остались вопросы? Обращайтесь!
Поделиться: