Стягнення коштів за оплату житлово-комунальних послуг: практика ВС.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 352/2163/13-ц, та встановив, що після проведення розподілу будинковолодіння, належному подружжю на праві спільної сумісної власності, особи несуть спільний обов’язок, щодо утримання нерухомого майна, що перебуває у них на праві спільної сумісної власності відповідно до частки кожного з них у праві спільної сумісної власності.
Обставини справи
Особа_1 звернулася до суду з позовом до особи_2 про стягнення коштів за оплату житлово-комунальних послуг і послуг охорони.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням суду проведено реальний розподіл будинковолодіння, належного подружжю на праві спільної сумісної власності, та виділено у його власність та власність відповідача 54/100 та 46/100 частки домоволодіння відповідно. Протягом останніх років він повністю проводить оплату за користування послугами та послугами охорони, а відповідач як співвласник будинковолодіння вказані послуги не оплачує.
Ураховуючи викладене, особа_1 просила стягнути з особи_2 на її користь 31 123 грн, що становить половину сплачених ним коштів за період з січня 2011 року по липень 2013 року.
Пізніше, особа_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до особи_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що особою_1 вчинялися перешкоди у проведенні технічної інвентаризації об’єкта нерухомого майна, вона користувалася належною їй частиною гаража, споживав електроенергію, яка обліковувалася на загальному лічильнику. Через її дії завдано матеріальної шкоди у вигляді збитків (втраченої вигоди), оскільки укладений нею з фізичною особою договір найму (оренди) житлового приміщення надалі було розірвано.
Уточнивши позовні вимоги, особа_2 просила стягнути з особи_1 на її користь 216 546 грн 58 коп. матеріальної шкоди та 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області позов особи_1 задоволено. Стягнуто з особи_2 на користь особи_1 кошти за житлово-комунальні та охоронні послуги по будинковолодінню, за період з січня 2011 року по липень 2013 року в сумі 31 123 грн. витрати на правову допомогу у розмірі 5900 грн.
Зустрічний позов особи_2 задоволено частково. Стягнуто з особи_1 на користь особи_2 кошти по оплаті за житлово-комунальні послуги в розмірі 15 708 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 4 903 грн. У решті вимог зустрічного позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що між сторонами не було укладено будь-яких договорів щодо утримання нерухомого майна, а тому сторони несуть спільний обов’язок його утримання відповідно до частки кожного з них у праві спільної сумісної власності.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області — залишено без змін.
Висновок Верховного Суду
ВС підкреслив, що відповідно до частини 1 статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
ВС зауважив, що особою_1 було зареєстровано право на частку в розмірі 54/100 буднковолодіння, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, спожива, виконавець, виробник. Згідно зі статтею 23 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі спільної власності кількох співвласників рішення щодо утримання на балансі та/або управління майном приймається відповідно до закону.
ВС підкреслив, що у період з січня 2011 року по липень 2013 особою_1 сплачено комунальні послуги та послуги охорони щодо будинковолодіння. Загальна сума сплачених коштів складає 62 246 грн, що підтверджується квитанціями.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що з особи_2 на користь особи_1 підлягають стягненню кошти за житлово-комунальні послуги та охоронні послуги по будинковолодінню за період з січня 2011 року по липень 2013 року в сумі 31 123 грн.
Також ВС зауважив, що за період з 2011 року по 2013 рік особа_2 сплачувала комунальні послуги в іншій квартирі . Загальна сума сплачених коштів складає 31 416 грн 19 коп., що підтверджується відповідними квитанціями.
Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що особа_1 та особа_2 несуть спільний обов’язок щодо утримання нерухомого майна, що перебуває у них на праві спільної сумісної власності відповідно до частки кожного з них у праві спільної сумісної власності.
Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що особа_1, як співвласниця вказаного майна, повинна відшкодовувати особі_2 50 % сплачених коштів з утримання квартири, що складає 15 708 грн 02 коп.
Також ВС зазначив, що відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій, дійшли правильного висновку про те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження заподіяння моральної шкоди та не доведено протиправність дій позивача за первісним позовом.
Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 несуть спільний обов’язок щодо утримання нерухомого майна, що перебуває у них на праві спільної сумісної власності відповідно до частки кожного з них у праві спільної сумісної власності.
Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.
Читайте также:
Поделиться: