Намір забудови земельної ділянки повинен відповідати вимогам містобудівної документації.
Невідповідність наміру забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для відмови у наданні будівельного паспорту.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №640/8241/17.
У травні 2017 року громадянин України звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради (далі Управління), в якому просив:
Визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні будівельного паспорту для забудови земельної ділянки та зобов’язати Управління надати будівельний паспорт для забудови земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що йому належить на праві власності земельна ділянка, яка призначена для будівництва жилого будинку, а тому відповідач не мав права позбавляти його права на будівництво шляхом відмови видачі будівельного паспорту.
Київський районний суд м. Харкова позов задовольнив. Дії Управління щодо відмови позивачу у наданні будівельного паспорту для забудови земельної ділянки визнано незаконними. Харківський апеляційний адміністративний суд залишив рішення без змін.
Не погодившись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Управління звернулось з касаційною скаргою.
Колегія суддів не погодилась з такими висновками судів з огляду на таке:
За змістом ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.
Також ВС наголосив, що врахування громадських інтересів при розробленні проектів містобудівної документації має вирішальне значення, оскільки мета містобудування та розроблення на його виконання містобудівної документації спрямована на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини.
Таким чином, за наявності затвердженого плану зонування території, вирішення уповноваженим органом питання видачі будівельного паспорта повинно вирішуватись із врахуванням встановлених ним умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
Також ВС наголошує, що планом зонування території м. Харкова передбачено, що місцевість (де знаходиться земельна ділянка, яка належить особі на праві приватної власності і на якій він бажає збудувати індивідуальний житловий будинок) є зоною змішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови (4-5 та 6-16 поверхів), колегія суддів вважає, що Управління, відмовляючи у наданні будівельного паспорта, діяло в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
Поряд з цим колегія суддів звернула увагу, що на час відмови позивачу у видачі будівельного паспорту діяв план зонування території (зонінг) міста Харкова, затверджений рішенням Міськради 22 сесії 6 скликання від 27 липня 2013 року №1024/13 «Про затвердження плану зонування території (зонінгу) міста Харкова». Вказаний план зонування є обов’язковим для виконання як позивачем, так і відповідачем.
Таким чином, Управління діяло в межах чинного законодавства та у нього були відсутні підстави для видачі будівельного паспорту, у зв`язку із невідповідністю намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Враховуючі обставини справи, ВС задовольнив касаційну скаргу, та скасував рішення судів першої й апеляційної інстанції.
Читайте также:
Остались вопросы? Обращайтесь!
Поделиться: