Коли і яким чином суди застосовують принцип заборони несуперечливої поведінки.
Касаційний господарський суд у справі №910/19179/17 застосував принцип «естопель», тобто принцип, який означає категоричне заперечення такої поведінки сторони в процесі, якою вона перекреслює те, що попередньо було нею визнано в цьому та/або іншому судовому процесі. Принцип «естопель», зокрема, застосовано в практиці Європейського суду з прав людини («Хохліч проти України», заява №41707/98; «Рефаг парті зі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини, заяви №№41340/98, 41342/98, 41344/98 ), він підлягає застосуванню і українськими судами.
Верховний Суд вважає, що суди нижчих інстанцій помилково виходили з того, що положення ст. 241 ЦК України передбачає, що схвалення правочину однією зі сторін, від імені якої його було вчинено із перевищенням повноважень або взагалі без повноважень, має значення лише для спору про недійсність правочину, який виник між його сторонами. Внаслідок цього суди помилково виходили з того, що права позивача як боржника можуть бути порушені внаслідок правової невизначеності щодо кредитора у зобов’язанні, на користь якого має бути здійснене виконання. Суди не врахували, що схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (ст. 241 ЦК України), має юридичне значення також для інших зацікавлених осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі (естопель), що випливає з вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов’язання (ч. 3 ст. 509 ЦК України).
Аналогічно принцип «естопель» застосовувався у справах №914/2622/16, №914/3593/15, №237/142/16-ц, №911/205/18.
Доктрина «естопель» (з англ. estoppel — відхилення, від estop — позбавляти права заперечення) бере походження з англосаксонської системи права і базується на принципах добросовісності і послідовності. За своєю природою це прояв загального принципу недопустимості зловживання правом. Сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки.
Остались вопросы? Обращайтесь!
Поделиться:
Публикации