ВС висловився щодо відшкодування шкоди за рахунок страховика.
Особа, яка працює за трудовим договором, має право на відшкодування за рахунок страховика забезпеченого транспортного засобу шкоди, пов’язаної з тимчасовою втратою працездатності, у вигляді неотриманого доходу – неотриманої середньої заробітної плати, обчисленої відповідно до норм законодавства про працю.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 462/173/19.
Обставини справи
Суди встановили, що за участю особи_1, як пішохода, та автомобіля «Daewoo Lanos», яким керував особа_3, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої він (позивач) отримав тілесні ушкодження та був тимчасово непрацездатний. Цивільно-правова відповідальність водія на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «У», яке повинно відшкодувати йому не отриманий дохід за період тимчасової непрацездатності, проте відповідач відмовив у такій виплаті, посилаючись на те, що йому було виплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності відповідно до чинного законодавства.
Посилаючись на ці обставини, особа_1 просив суд стягнути з ПрАТ «У» шкоду у вигляді не отриманого доходу за період тимчасової непрацездатності у зв’язку з ушкодженням здоров’я, заподіяного внаслідок ДТП; пеню за прострочення виконання вказаного грошового зобов’язання; три проценти річних; інфляційні втрати.
Рішенням районного суду позов задоволено у повному обсязі. Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено рішення про часткове задоволення позову: стягнуто з ПрАТ «У» на користь особи_1 грошові кошти на відшкодування неотриманого доходу за період тимчасової втрати працездатності; у решті позовних вимог – відмовлено.
Висновок Верховного Суду
Колегія суддів Касаційного цивільного суду погодилася з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
У зв’язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються неотримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров’я час втрати працездатності.
Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) — неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю; для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, — не отримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа, була тимчасово непрацездатною; для непрацюючої неповнолітньої особи — допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством (стаття 25 Закону України « Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»
Також ВС підкреслив, що тлумачення статей 22, 23, 25 Закону дає можливість зробити висновок, що особа_1, будучи працівником, який працює за трудовим договором, має право на відшкодування за рахунок страховика забезпеченого транспортного засобу шкоди, пов’язаної з тимчасовою втратою працездатності, у вигляді неотриманого доходу – неотриманої середньої заробітної плати, обчисленої відповідно до норм законодавства про працю.
З урахуванням того, що особі була виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності, суд апеляційної інстанції правильно обчислив розмір неотриманого доходу за період тимчасової непрацездатності, який підлягав відшкодуванню за рахунок страховика забезпеченого транспортного засобу.
При цьому Верховний Суд враховує те, що згідно зі статтею 9 Закону України «Про страхування» та статтею 988 ЦК України страхове відшкодування за договором страхування цивільно-правової відповідальності не може перевищувати розміру прямого збитку, тобто не покритого іншим видом страхування, якого зазнав страхувальник, а тому не може бути подвійного страхування. Позивач отримав соціальну допомогу по тимчасовій непрацездатності у формі матеріального забезпечення згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
У зв’язку із цим доводи касаційної скарги про те, що отримання соціальної допомоги не є відшкодування завданої шкоди здоров’ю при ДТП є безпідставним, не узгоджуються з положеннями статей 22, 23 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якими визначається шкода, яка відшкодовується.
Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову Львівського апеляційного суду – без змін.
Читайте также:
Поделиться:
Публикации