Податкові наслідки використання керівником службового автомобіля

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»  первинний документ – документ,  який  містить  відомості  про господарську  операцію.

На підприємстві доцільно оформляти дорожні листи службового легкового автомобіля (які відносяться до первинних документів). Підприємствам рекомендовано вести облік використаного на автомобіль пального із застосуванням самостійно виготовлених бланків дорожніх листів, які повинні містити обов’язкові реквізити або реквізити типових або спеціалізованих форм.  Дану вимогу передбачено пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88.

Тобто за наявності дорожніх листів, оформлених належним чином, використання службового автомобіля директором підприємства належить до господарської діяльності, що відповідно до пп.«а» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України не підлягає оподаткуванню ПДФО як додаткове благо.

Вищевказане твердження підтверджується судовою практикою, зокрема Ухвалою Вищого адміністративного суду України № К/800/42370/14 від 24.01.2017 року у справі № 806/1575/14.

Також, відповідно до Статуту підприємства, директор – це посадова особа, яка працює відповідно до трудового договору та на яку покладений обов’язок з організації роботи на підприємстві, та виконанню інших службових повноважень обумовлених її посадою.

Тобто використання директором підприємства службового автомобіля обумовлено його посадовими обов’язками, які передбачені трудовим договором та цілями і відповідними положеннями Статуту товариства.

Таким чином, використання службового автомобіля в робочий час директором відноситься до господарської діяльності підприємства.

Підтвердженням вищевказаного можуть слугувати висновки, вказані  Вищим адміністративним судом України у справах № 804/6678/14 та № 826/15514/15 відповідно до яких додаткове благо повинно бути персоніфіковане і пов`язане із конкретною фізичною особою та обумовлено виконанням її службових обов’язків та, що одержання фізичною особою певних благ у вигляді оплачених за неї товарів (робіт, послуг) не може розцінюватися як отримання додаткового блага, якщо надання останніх, перш за все, зумовлено інтересом підприємства, а не метою переважного задоволення особистих потреб такої фізичної особи. Та обставина, що в результаті надання особі оплачених благ у певній мірі задовольняються і особисті потреби такої особи, не є достатньою для висновку про належність таких благ до додаткового блага.

Що ж до особливостей обчислення податку на доходи фізичних осіб ( далі ПДФО), варто зазначити наступне. У випадку отримання додаткового блага платником у грошовому вигляді, обчислення ПДФО здійснюється за загальним правилом вирахування ставки 18 % від суми доходу. Однак, якщо дохід отримано не у грошовій формі, то відповідно до п.164.5 ст. 164 Податкового кодексу України, під час визначення суми зобов`язання використовуватиметься натуральний коефіцієнт (за ставкою 18 % він дорівнює 1,2195), який помножується на вартість наданого додаткового блага. Отримана збільшена таким чином сума становитиме базу оподаткування ПДФО.

Остались вопросы? Обращайтесь!