Порушення правил безпеки дорожнього руху у стані сп’яніння: що думає ВП ВС

Вживання алкоголю за кермом порушує ПДР, проте не виступає безпосередньою причиною ДТП.

Велика Палата Верховного Суду у справі №682/956/17 звернула увагу на те, що склад злочину, передбачений ст. 286 КК, утворює не будь-яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків.

Отже, вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною ст. 286 КК, може розглядатися як обставина, що обтяжує покарання винуватої особи, згідно з п. 13 ч. 1 ст. 67 КК (Алкогольне сп’яніння), незважаючи на вказівку на такий стан особи у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння хоча і становить порушення вимог підп. «а» п. 2.9 ПДР, проте не може виступати прямою безпосередньою причиною настання ДТП та її наслідків у вигляді заподіяння потерпілому (потерпілим) тілесних ушкоджень або смерті.

Стан сп`яніння не охоплюється об`єктивною стороною (не є кваліфікуючою ознакою) злочину, передбаченого ст. 286 КК, і при призначенні покарання особі може враховуватись як обставина, що обтяжує покарання, згідно з п.13 ч. 2 ст. 67 КК.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування вищезазначеної норми права було сформульовано Верховним Судом України (далі — ВСУ) у постанові від 09 лютого 2012 року у справі №5-28кс11 та від 01 грудня 2016 року у справі №5-368кс(15)16.

Зокрема, у своїй постанові від 09 лютого 2012 року колегія суддів ВСУ погодилась з тим, що суд обґрунтовано визнав доведеним, що ДТП сталась унаслідок дій засудженого, який, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, порушив вимоги підп. «а» п. 2.9, п. 10.1, 12. 1 ПДР й допустив наїзд на пішохода, що спричинило його смерть.

Разом з цим ВСУ зробив висновок, що стан алкогольного сп`яніння, у якому засуджений керував транспортним засобом, характеризував лише його певний психофізичний (фізіологічний) стан, який сприяв порушенню ним інших норм правил безпеки дорожнього руху, проте саме порушення підп. «а» п. 2.9 ПДР не було безпосередньою причиною настання суспільно небезпечних наслідків, а отже причинового зв`язку з наслідками, що настали, воно не мало.

Аналогічний висновок ВСУ зробив у постанові від 01 грудня 2016 року, де предметом розгляду у справі було застосування судом касаційної інстанції норми права, передбаченої ч. 4 ст. 67 КК, а саме питання про те, чи може обставина вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння бути врахована при призначенні покарання як така, що його обтяжує, у випадку, коли особу, засуджену за ч. 2 ст. 286 КК, визнано винуватою в порушенні підп. «а» п. 2.9 ПДР, який забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Велика Палата не знайшла підстав для відступу від таких висновків ВСУ.

Источник sud.ua

Читайте также:

• Поділ спільного майна подружжя: ВС визначив порядок відшкодування вартості відчуженого майна
• Знесення самочинного будівництва: ВП ВС вказала на юрисдикцію
• Колективні трудові спори: позиція Великої Палати ВС
• ВП/ВС: Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення ( справа № 572/1762/15-ц)
• Цивільно-правова відповідальність водія: ВС спростував позицію Вищого адмінсуду

Остались вопросы? Обращайтесь!