Вимоги про зняття особи з реєстрації за місцем проживання можливе лише при вирішенні спору про житлові права.
Зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 336/1773/17.
Обставини справи
Громадянин України звернувся до суду з позовом до фізичної особи, про зняття з реєстрації місця проживання, посилаючись на те, що він є власником частини квартири. Інша частина квартири належить відповідачу. Однак фактично з 1999 року відповідач в квартирі не проживає, оскільки перебуває за межами України в Іспанії, де мешкає всі ці роки. Також указував, що реєстрація місця проживання відповідача в житловому приміщенні лише тому, що таке житло належить йому на праві власності, але фактично він в ньому не проживає, внаслідок чого він, як співвласник несе необґрунтовані витрати на утримання такого житла, є зловживання своїм правом власності.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя в задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції, відмовляючи в позові виходив з необґрунтованості та безпідставності позовних вимог.
Постановою апеляційного суду Запорізької області апеляційну скаргу відхилено. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя залишено без змін.
Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанції касатор подав касаційну скаргу.
Висновок Верховного Суду
Судді ВС підкреслюють, що частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України визначено, що право власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.
Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За приписами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
ВС наголошує, що аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Водночас, відповідно до статті 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про:
- позбавлення права власності на житлове приміщення;
- позбавлення права користування житловим приміщенням;
- визнання особи безвісно відсутньою;
- оголошення фізичної особи померлою.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
ВС підкреслив, що відповідно до статті 16 ЦК України вимоги про зняття особи з реєстрації за місцем проживання можливе лише при вирішенні спору про житлові права.
За таких обставин, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відмову в позові з тих підстав, що заявлена у цій справі вимога про зняття з реєстраційного обліку місця проживання відповідача у вказаній квартирі не може бути задоволена у розумінні статті 16 ЦК України, оскільки поняття «зняття з реєстрації» нерозривно пов`язане з поняттям «житлові права» (право власності на житлове приміщення, право користування житловим приміщенням, визнання особи такою, що втратила таке користування, виселення із займаного приміщення та інше), вимог про що позивачем не заявлено.
Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
Читайте также:
Комерційна практика 
Міжнародна практика. Юридичний супровід зовнішньоекономічної діяльності (ОВД)