Коли участь захисника у кримінальному провадженні є обов’язковою: позиція ВС

Така процесуальна дія, як пред’явлення особи для впізнання не може розглядатися як така, що порушує право особи зберігати мовчання.

Така процесуальна дія, як пред’явлення особи для впізнання, пов’язана з необхідністю отримання доказів, які носять об’єктивний характер, тобто таких, що не залежать від волі особи, а тому вона не може розглядатися як така, що порушує право особи зберігати мовчання. Присутність чи відсутність захисника у цьому випадку не може позначатися на змісті отриманих під час цієї дії результатів.

На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі  № 164/154/20.

Обставини справи

Так, з матеріалів справи відомо, що неповнолітній, будучи в стані алкогольного сп’яніння, повторно, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою відкритого викрадення чужого майна, із застосуванням насильства, умисно наніс потерпілій один удар кулаком в ліву частину голови, від якого вона впала. Після чого він умисно наніс потерпілій один удар кулаком правої руки в область верхньої губи і носа та один умисний удар кулаком лівої руки — в праву скроневу частину голови, внаслідок чого спричинив потерпілій тілесні ушкодження, які як кожне окремо, так і увесь їх перелік, належать до категорії легких тілесних ушкоджень.

У подальшому, продовжуючи свої протиправні дії, викрав у потерпілої жіночу сумочку, в якій знаходилось майно потерпілої на загальну суму 1 225 грн.

За вироком районного суду його засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців. Апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.

У касаційній скарзі касатор зазначав, що неправомірні дії щодо потерпілої було вчинено 20 жовтня 2019 року, проте заяву про вчинення злочину потерпіла подала до органів поліції лише 29 жовтня 2019 року, через 9 днів після вчинення щодо неї кримінального правопорушення, тобто після сплину значного часу.

Також захисник вказував на те, що суд першої інстанції в основу вироку поклав недопустимі докази, зокрема протокол пред`явлення особи для впізнання, оскільки вказана слідча дія була проведена із неповнолітнім без обов`язкової участі захисника та у результаті чого було порушено право засудженого на захист.

Висновок Верховного Суду

Стосовно доводів касаційної скарги захисника про те, що заяву про вчинення 20 жовтня 2019 року щодо потерпілої кримінального правопорушення, остання подала до органів поліції лише 29 жовтня 2019 року, через 9 днів після вчинення щодо неї злочину, тобто після сплину значного часу, то вони не заслуговують на увагу, оскільки нормами чинного КПК України не встановлено строків для звернення до відповідних органів із письмовою заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Що стосується тверджень захисника щодо недопустимості як доказу протоколу пред`явлення особи для впізнання від 11 листопада 2019 року, оскільки вказана слідча дія була проведена із неповнолітнім без обов`язкової участі захисника та у результаті чого було порушено право засудженого на захист, то колегія суддів зазначає таке.

За приписами ч. 1 ст. 228 КПК України перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред’явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.

Частиною 2 ст. 228 КПК України передбачено, що особа, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред`явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред`являються.

Так, як вбачається з протоколу пред`явлення особи для впізнання за участю потерпілої слідчий, який зазначений у протоколі, у присутності двох понятих, яким у відповідності до вимог чинного законодавства роз`яснені їх права й обов`язки, а також за участю матері неповнолітнього засудженого та педагога, провів пред`явлення особи для впізнання. Перед пред’явленням особи для впізнання слідчий з’ясував у потерпілої,  чи може вона впізнати особу. Як на запитання слідчого так і безпосередньо в своїх поясненнях у судовому засіданні суду першої інстанції потерпіла  зазначила, що вона впізнала неповнолітнього засудженого за рисами обличчя. Зазначений факт зафіксовано в протоколі за участю потерпілої, яка попереджена про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань за ст. 385 КК і за дачу завідомо неправдивих показань за ст. 384 КК України. Зауважень та доповнень до протоколу від учасників слідчої дії не надходило.

Разом з цим, ВС зазначив, що відповідно до положень ст. 52 КПК України, участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття  особою статусу підозрюваного. В інших випадках обов`язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні: щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, — з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, перед пред`явленням особи для впізнання в слідчого не було підстав для забезпечення захисником неповнолітнього, оскільки на час проведення вказаної слідчої дії останній не був у статусі підозрюваного.

Крім того, дана слідча дія була проведена за участі педагога та матері неповнолітнього, що підтверджується відповідним протоколом, який міститься у матеріалах кримінального провадження.

При цьому, колегія суддів звернула увагу на те, що така процесуальна дія, як пред’явлення особи для впізнання, пов’язана з необхідністю отримання доказів, які носять об’єктивний характер, тобто таких, що не залежить від волі особи, а тому вона не може розглядатися як така, що порушує право особи зберігати мовчання. Присутність чи відсутність захисника у цьому випадку не може позначатися на змісті отриманих під час цієї дії результатів.

Таким чином, доводи касаційної скарги захисника щодо недопустимості як доказу протоколу пред’явлення особи для впізнання у зв’язку з тим, що вказана слідча дія була проведена із неповнолітнім без обов’язкової участі захисника та у результаті  чого було порушено право засудженого на захист, спростовується наведеним вище та матеріалами кримінального провадження.

Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал і на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Источник sud.ua