Нефтяной рынок в нокдауне: кто больше всего проиграет от ценовых войн

Чего хотят Россия и другие участники нефтяного рынка, и что будет происходить с ценами в краткосрочной перспективе? (укр)

9 березня 2020 року увійде в історію як день найбільшого обвалу цін на «чорне золото» з часів вторгнення Іраку в Кувейт і американських атак на війська Саддама Хусейна.

Підкріплене негативним впливом коронавірусу зниження вартості нафти на 30% стало справжнім ударом для всіх країн-експортерів вуглеводнів у світі.

У порівнянні з піковими 146 дол у 2008 році, 37 дол у 2020 році не тільки зменшують можливість держав-експортерів енергоносіїв впливати на міжнародну політику, а й суттєво змінюють баланс сил у світовій економічній системі.

Старі образи та нові проблеми

Динаміка цін на нафту у 2020 році виглядає для сектору не найкращим чином.

Відсутність реальної метеорологічної зими та економічний ефект коронавірусу, який призвів, зокрема, до зменшення попиту з боку підприємств Китаю, основного імпортера вуглеводнів, спричинили «просідання» цін з 65 дол за бар до 54 дол за бар.

Логічним виходом з цієї ситуації могла бути спільна позиція країн ОПЕК+ (членів Організації країн-експортерів нафти та Росії), спрямована на зниження видобутку нафти для підвищення цін.

Утім, як відомо, Москва відмовилася йти на поступки членам ОПЕК, у першу чергу Саудівській Аравії, глава якої особисто проводив перемовини з російським президентом.

ВАЖЛИВО ЗНАТИ. На зустрічі ОПЕК+ Саудівська Аравія запропонувала скоротити видобуток на 1,5 млн бар на добу, 500 тис бар з яких припадало б на РФ. Однак Росія відмовилась від угоди.

Домовитися не вдалося навіть про продовження чинної угоди про скорочення видобутку на 2,1 млн бар до рівня кінця 2016 року, коли ОПЕК і РФ вирішили підтримати ціни на нафту.

Таким чином, з 1 квітня учасники ОПЕК+ вільні від зобов’язань і можуть підвищувати видобуток нафти на власний розсуд.

Формальна позиція Кремля полягала у тому, що шляхом зменшення видобутку ОПЕК+ сприяє заміщенню частки країн ОПЕК+ «магнатом сланцевого газу» Сполученими Штатами.

Стратегію «Роснєфті» Ігоря Сєчіна або «Газпрому» Олексія Міллєра, які не завжди діють за економічною логікою, слід сприймати як продовження зовнішньої політики Росії на міжнародній арені.

Попри потребу в підтримці цін на рівні близько 45 дол за бар для покриття Росією витрат на видобуток нафти та близько 65 дол — для повільного економічного розвитку, Москва вибирає «стратегію блефу», апелюючи до майбутнього негативного впливу на сланцевий сектор США.

Американські нафтовики продавали мільйони барелів у той час, коли російські компанії стримували видобування за домовленістю ОПЕК+.

«Подивимося, як буде почуватися американське видобування сланцевої нафти за цих умов», — заявив речник «Роснєфті» Михайло Леонтьєв.

США вигідні високі ціни на нафту, які трималися завдяки скороченню видобутку в ОПЕК+ протягом останніх років. Завдяки цьому Штати перегнали Саудівську Аравію та Росію, яка стала третьою за обсягом видобування нафти у світі.

Проте це ризикована гра для Кремля. Провал цін на нафту і занепокоєння щодо наслідків коронавірусу для низки галузей зашкодять економіці Росії, і немає жодних гарантій, що це зможе вибити з гри американських сланцевиків.

Виробництво сланцевої нафти легко запустити чи згорнути, тож виробники США зможуть піти з ринку без особливої шкоди для американської економіки.

Початок світової кризи? Що означає обвал ринків акцій, валюти і нафти

За даними Федерального резервного банку Далласа, сланцева промисловість забезпечила близько 10% зростання ВВП США протягом 2010-2015 років. Загалом частка видобутку нафти та її переробки не перевищує 1,8% ВВП країни.

Натомість значення вуглеводнів для ВВП Росії, основними експортними продуктами якої є нафта та газ, важко переоцінити.

Однак російські чиновники запевняють, що економіка країни від цього не постраждає. У російський бюджет, за словами міністра фінансів РФ Антона Сілуанова, закладено базову вартість нафти 42 дол за бар, а накопичених резервів достатньо, щоб пережити будь-які коливання.

«При ціні на нафту навіть близько 30 дол за бар ми протягом чотирьох років спокійно профінансуємо наші витрати», — запевняє він.

Разом з тим, коли падає обмінний курс, ціна імпортованих товарів зростає, і це призводить до втрати реальних статків у доларовому еквіваленті. Проте Кремль не сильно турбує матеріальний стан росіян.

Девальвація рубля небезпечна також для торговельних партнерів Москви. Першим фінансове лихо відчув Казахстан. Його гроші — тенге — за день знецінилися на чверть. Loading…

Нафтова війна: всіх проти всіх

Чого хочуть основні учасники нафтового ринку?

Росія — захопити ринкову частку американських видобувників сланцевої нафти.

США — розширити свої продажі у Європі та Латинській Америці.

Саудівська Аравія — позбутися російських нафтовиків на великому індійському ринку та отримати більше контролю на Близькому Сході.

Відсутність зобов’язань гравців ОПЕК+, спричинена рішенням Кремля, відкрила «скриньку Пандори» на нафтовому ринку. Протягом другого кварталу 2020 року можна буде спостерігати сплеск пропозиції і відсутність значного попиту на нафту.

Так, разом з прогнозованим збільшенням видобутку в США, Канаді, Бразилії та Норвегії «шокова терапія» країн ОПЕК+ може збільшити світовий видобуток нафти у 2020 році на 6 млн бар на добу.

Ослаблена впливом коронавірусу світова економіка не спроможна споживати стільки нафти. За прогнозом Міжнародного енергетичного агентства, світове добове споживання цієї сировини у 2020 році буде нижчим, ніж у 2019 році.

За таких умов невигідна для країн-експортерів ціна 30-35 дол буде триматися у другому кварталі. Це ще позитивний сценарій. За прогнозами Goldman Sachs, уже невдовзі через цінові війни вартість нафти може впасти до 20 дол за бар.

Ще один важливий факт: зниження цін на нафту негативно впливає на енергоефективність галузі та конкуренцію виробників.

Так, головними інвесторами у відновлювальні джерела енергії є основні держави-експортери та енергетичні корпорації. Парадоксально, але низькі ціни на нафту унеможливлюють розвиток відновлювальних джерел енергії.

Як це вплине на Україну

Як країна-імпортер енергоносіїв Україна може виграти від зниження цін: менша вартість нафти у середньостроковій перспективі означатиме меншу ціну на нафтопродукти на вітчизняних АЗС.

Антимонопольний комітет уже попередив учасників ринку, щоб ті не вдавалися до маніпуляцій. Відомство запевнило, що буде прискіпливо вивчати динаміку цін на ринку роздрібної торгівлі нафтопродуктами.

Проте в інтегрованій економічній системі «нафтові шоки» негативно впливають на глобальні тенденції, спричиняючи хаос та падіння фінансових індикаторів, що погіршує загальний стан вітчизняної економіки.

Разом з нафтою зазвичай валяться ринки важливих для України експортних позицій — металургійної та аграрної продукції.

Хоча теза про сильний взаємозв’язок між цінами на нафту та агропродукцію, ядро українського експорту, є маніпулятивною.

Нафтопродукти — важливий ресурс для сільського господарства і транспортування продукції до споживача, але зменшення витрат на пальне, що спричиняє зниження цін, незначно впливає на загальний прибуток.

Читайте также:

• Оплата работодателем обучения работника в 2019 году: необлагаемый размер и отражение в ф. № 1ДФ
• Реестр индустриальных парков включил в свой список парк “Сумы”
• Банк-бутик: всегда ли в нем дорого?
• Bloomberg предвещает Китаю исторический дефолт
• Как потребовать качества ж/к услуг?

Остались вопросы? Обращайтесь!