Чи є у статті про незаконне збагачення шанс на «друге життя», а в України — на підтримку МВФ і Світового банку.
26 лютого 2019 року Конституційний Суд України визнав неконституційною ст. 368-2 Кримінального кодексу України, якою передбачалася відповідальність чиновників за незаконне збагачення.
У своєму рішенні КС пояснив, що ця стаття є юридично невизначеною, оскільки не відповідає вимогам чіткості, точності й однозначності. Мовляв, не визначено, хто саме має доводити незаконність активів. За принципом презумпції невинуватості це має робити держава, а з формулювання статті випливає, що це покладається на особу, проти якої висунуто обвинувачення.
Відтак, НАБУ мусить закрити 65 кримінальних проваджень (4 з них вже слухаються в суді), а високопосадовці, які «попалися» на незаконному збагаченні, більше не зобов’язані доводити, яким чином вони нажили чималі статки. Серед тих, кого Конституційний Суд фактично виправдав — судді, прокурори, народні депутати, колишні та чинні керівники органів державної влади.
Однак непоодинокими є думки членів правової спільноти про те, що не можна просто брати і закривати провадження. «Що стосується заяви НАБУ про закриття проваджень, то нехай не поспішають. Спочатку аналітики, детективи і прокурори повинні гарненько вивчити матеріали кримінальних проваджень і з’ясувати, чи дійсно правильною була попередня кримінально-правова кваліфікація. А раптом злочин треба кваліфікувати за ст. 209 КК як легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або за ст. 366-1 КК як неправдиве декларування, або за ст. 212 КК про ухилення від сплати податків тощо?», — вважає директор з наукового розвитку і член правління Центру політико-правових реформ Микола Хавронюк.
Дещо іншу думку має прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Віталій Кравець: «Особисто я з подивом сприйняв той фонтан ідей, який зненацька вибухнув у професійній спільноті: мовляв, можна «втрачену» ст. 368-2 перекваліфікувати і на 366-1, і на 209-у, і на 212-у статті КК. Тим більше, що дві останні (відмивання доходів і ухилення від сплати податків) взагалі-то стосуються злочинів у сфері господарської, а не службової діяльності. Втім, не виключаю, що мало місце банально невдале вжиття терміну «перекваліфікація». Напевне, мається на увазі, що слідчі органи не позбавлені повноважень на підставі зібраних під час досудового розслідування за ст. 368-2 КК допустимих доказів внести до ЄРДР відомості про інші можливі кримінальні правопорушення — звісно, за наявності для того підстав і якщо цього не зроблено раніше — і продовжити розслідування за цими фактами. З такою позицією я погоджуюсь, але перекваліфікацією в її класичному розумінні це не вважатиметься, рішення про закриття таких проваджень в частині ст. 368-2 КК все одно мають бути прийняті».
Оскаржити рішення Конституційного Суду неможливо, тож ст. 368-2 КК уже ні в який спосіб не відновити. Єдиний вихід у цій ситуації — прийняти статтю про незаконне збагачення у новій редакції, надавши їй, а заразом і всій антикорупційній реформі в Україні «друге життя».
З цією метою у Верховній Раді з’явилося вже 6 альтернативних законопроектів. Першими на рішення КС відреагували Президент України Петро Порошенко і лідерка партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко. Проте внесені ними законопроекти у правових колах вважають ще більш невдалими, ніж попередня редакція.
Петро Порошенко не погодився з відміною відповідальності за незаконне збагачення держслужбовців і депутатів, тому поспіхом підготував і вніс на розгляд Верховної Ради як невідкладний законопроект №10110 «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо відповідальності за незаконне збагачення».
Однак цей нашвидкуруч підготовлений проект експерти розкритикували через формулювання: «набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі без законних на те підстав за відсутності ознак зловживання владою або службовим становищем чи ознак прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, а так само передача нею таких активів будь-якій іншій особі».
Через таке визначення «незаконного збагачення» його неможливо буде довести в суді, адже водночас із доведенням наявності майна, що не покривається офіційними доходами чиновника, необхідно буде доводити невинуватість чиновника у зловживаннях і хабарництві.
Юлія Тимошенко також виступила із законодавчою ініціативою. На жаль, від її законопроекту №10103 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за набуття у власність активів у незаконний спосіб» експерти також не в захваті.
У баченні лідерки «Батьківщини», корупційним правопорушенням слід визнати «набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі, незаконність підстав набуття яких визнано у судовому порядку, а так само передача нею таких активів будь-якій іншій особі». Тобто для притягнення чиновника до відповідальності за незаконні доходи спочатку необхідно іншим судовим рішенням довести їх незаконність.
Після того, як законопроекти Президента і його опонента на виборах Ю. Тимошенко зазнали нищівної критики, народні обранці почали наввипередки реєструвати свої формулювання незаконного збагачення.
Так, Сергій Каплін у законопроекті №10110-1 визначає, що незаконне збагачення — це «набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі без законних на те підстав, у тому числі значне збільшення активів, яке перевищує її законні доходи, за відсутності ознак зловживання владою або службовим становищем чи ознак прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, а так само передача нею таких активів будь-якій іншій особі».
А парламентарі Наталія Новак і Віктор Чумак у законопроекті №10110-2 пропонують під незаконним збагаченням розуміти «володіння, користування особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активами у значному розмірі, вартість яких значно перевищує доходи особи, отримані із законних джерел, набуття у власність або передача нею будь-якій іншій особі таких активів».
Законопроект №10110-3, запропонований депутатом Мустафою Найємом, закликає карати чиновників за «набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів у значному розмірі, які не могли бути отримані законним шляхом, а так само передача нею таких активів будь-якій іншій особі».
А нардеп Юрій Дерев’янко у законопроекті №10110-4 пропонує не лише своє визначення незаконного збагачення — «набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність майна, вартість якого значно перевищує доходи особи, отримані із законних джерел, або передача нею такого майна іншим особам», а й хоче зробити більш суворим покарання за таке правопорушення, збільшивши максимальний строк позбавлення волі з 10 до 15 років.
Парламентарі досі не виставили на голосування ні один із запропонованих проектів закону, тож невідомо, як стаття про незаконне збагачення «зазвучить» по-новому і чи взагалі з’явиться такий злочин у Кримінальному кодексі знову. Що достовірно відомо на сьогодні, так це те, що світова спільнота, м’яко кажучи, не зрозуміла таких законодавчих змін в Україні.
Відповідна стаття була однією з вимог для отримання кредитів від Світового банку, а також введення безвізового режиму з країнами Європейського Союзу. Тому країни «Великої сімки» і Світовий банк підготували спільну заяву, в якій закликають українську владу відновити кримінальну відповідальність за незаконне збагачення, а також знайти спосіб продовжити десятки розслідувань і кримінальних переслідувань, завершення яких було поставлено під загрозу цією постановою.
Не зміг не відреагувати на це міністр закордонних справ України Павло Клімкін. На своїй сторінці у соцмережі він закликав усіх заспокоїтись: «Впевнений, ЄС не каратиме мільйони українських громадян через це рішення. Врешті-решт, саме українці страждають від корупції та корупційних схем. Водночас, це дійсно частина наших зобов’язань перед друзями та партнерами, в тому числі щодо безвізу. А я вважаю, що зобов’язання існують, щоб їх виконувати. Тому нам терміново потрібно знайти залізобетонне правове рішення, яке раз і назавжди врегулює всі питання. І не лише на перспективу, а й не дозволить звести нанівець усю проведену за ці роки антикорупційну роботу. Інакше матимемо серйозну кризу довіри у відносинах з нашими друзями та партнерами. І на кону не просто безвізовий режим, а й підтримка України».
Уся увага українського суспільства зараз прикута до Верховної Ради як законодавчого органу. Наразі від народних обранців залежить, чи з’явиться у Кримінальному кодексі гідна заміна ключової антикорупційної статті, яка дасть змогу не на папері, а на ділі карати чиновників, які нажили сумнівних статків. Особливо актуальним це стає у час, коли маємо великі шанси отримати доволі незалежний Антикорупційний суд. А на кону — довіра і підтримка України міжнародними партнерами.
Також публікувалося інтерв’ю з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Віталієм Кравцем.
Автор:
Алевтина Сук
Источник sud.ua
Читайте также:
Остались вопросы? Обращайтесь!
Поделиться:
Без категорії