Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала перериває строк тимчасової відсутності.
У спорі про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, початок відліку часу відсутності її у цьому житлі визначається від дня, коли вона залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала перериває строк тимчасової відсутності.
На цьому наголошував Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 182/6536/13-ц.
Обставини справи
Суди встановили, що з 1967 до 1999 позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з дружиною (особа_2), у якому в них народилося двоє дітей (особа_3, особа_4). У 1972 році на сім`ю із чотирьох осіб позивач отримав двокімнатну квартиру. Після розірвання шлюбу колишнє подружжя продовжувало проживати разом, вели спільне господарство. Через скрутний матеріальний стан чоловік тимчасово виїхав за кордон на роботу, а гроші на утримання сім`ї та квартири надсилав колишній дружині. Після його повернення додому, дізнався, що його було виселено з квартири та знято з реєстрації в судовому порядку.
Рішенням суду першої інстанції позивача вселено до спірної квартири, визнано недійсним та скасовано розпорядження відділу приватизації управління житлово-комунального господарства міської ради про передачу спірної квартири у спільну сумісну власність особі_2 та особі_3 , визнано недійсним і скасовано свідоцтво про їх право власності на квартиру.
Проте відповідачі перешкоджали йому користуватися квартирою, вирішувати конфлікт у добровільному порядку відмовлялися. Особа_4 також звернулася з позовом про визнання позивача таким, що втратив право користування квартирою. Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано в частині виділення у користуванні особі_1 кімнати житловою площею 13,9 кв. м, а в користування особи_2 та особи_4 – кімнати житловою площею 16,2 кв. м, та залишення в порядку загального користування інших приміщень у квартирі. Увалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував фактичні обставини справи та зробив помилковий висновок про можливість виділення у користування сторонам у справі кімнат житловою площею 13,9 кв. м та 16,2 кв. м, а все інше залишив у загальному користуванні. Вказане суперечить статті 47 ЖК Української РСР, де метраж виділеної відповідачам кімнати не відповідає законодавчо встановленій нормі жилої площі на одну особу, який становить 13,65 кв м на одну особу. Таким чином, неможливо встановити порядок користування житлом без порушення прав когось із співмешканців квартири.
Висновок Верховного Суду
Судді ВС наголошують, що стаття 71 ЖК Української РСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом.
Верховний Суд виходить з того, що вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв’язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів.
Отже, збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім`ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб. Відповідно до статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК Української РСР; стаття 405 ЦК України), а саме від вирішення однієї з таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
ВС підкреслює, що системний аналіз вказаних вище правових норм дозволяє зробити висновок, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили особі_4 у задоволенні позову.
Також ми писали, що ВС вказав, коли неможливо усунути перешкоди у користуванні житлом шляхом виселення
Читайте также:
- Чи можливе примирення сторін у разі смерті потерпілого: правова позиція ВП ВС
- Хто відповідає за судові помилки: позиція ВП ВС
- Чи потрібна згода особи на укладання договору про надання юридичних послуг: висновок ВС
Мы проконсультируем Вас, поможем организовать бизнес, выбрать систему налогообложения, а в случае необходимости – сопроводим процесс организации Вашего бизнеса по юридическим, бухгалтерским, налоговым, а также финансовым вопросам. И поверьте, Ваши деньги непременно вернутся к Вам.
Комерційна практика 
Міжнародна практика. Юридичний супровід зовнішньоекономічної діяльності (ОВД)