Диски є способом збереження інформації з електронного документа, головною особливістю якого є відсутність жорсткої прив’язки до конкретного матеріального носія.
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом як проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, так і витребування та отримання від органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 333/1539/16-к.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що водій керував автомобілем «Geely», на задньому пасажирському сидінні якого перебували малолітні діти, рухалась по проїжджій частині зі швидкістю, яка перевищувала максимально допустиму швидкість руху в населеному пункті.
У цей час у зустрічному напрямку рухався автобус, який здійснював міські пасажирські перевезення за маршрутом. Під час руху, водій, який рухався на автомобілі, не врахувавши дорожньої обстановки, для зменшення своєї швидкості руху застосувала гальмування, внаслідок чого не впоралася з керуванням транспортного засобу, допустила занос автомобіля, після чого керований нею автомобіль виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автобусом.
У результаті ДТП малолітній пасажир автомобіля «Geely», отримала тілесні ушкодження та була доставлена до дитячої лікарні, де померла. Інший малолітній пасажир автомобіля «Geely», отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
За вироком місцевого суду її було визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керування транспортним засобом. Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін.
У касаційній скарзі, захисник стверджував про недопустимість як доказу дослідженого в судовому провадженні відеозапису з місця пригоди. Вважає, що цей відеозапис свідок самостійно виготовила, перенісши відеозапис із власного відеореєстратора на диск, який був долучений органом досудового розслідування під час її допиту як свідка.
Висновок Верховного Суду
Колегія суддів відхилила як необґрунтовані доводи в касаційній скарзі про недопустимість як доказу відеозапису з місця пригоди і перенесеного свідком із власного відеореєстратора на оптичний диск, що згодом був наданий органу досудового розслідування для долучення до матеріалів кримінального провадження.
Так, ВС зазначив, що відповідно до приписів частин 1, 2 ст. 93 КПК збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом як проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, так і витребування та отримання від органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Отже, сторона захисту безпідставно виходить із того, що наданий слідчому свідком відеозапис було отримано поза процесуальним порядком. Наведеними кримінальними процесуальними нормами встановлено порядок отримання стороною обвинувачення від свідка за її ініціативою і доброю волею, диска з відеозаписом із відеореєстратора, наданого за її письмовою заявою на ім’я слідчого, що свідок підтвердила в судовому провадженні.
При цьому необхідно зважати на те, що згідно з ч. 4 ст. 132 КПК для оцінки потреб досудового розслідування варто враховувати можливість отримати речі й документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, без застосування заходу забезпечення кримінального провадження.
ВС наголосив, що отримання тимчасового доступу до речей, документів і, за наявності підстав для того, розпорядження про надання можливості вилучення речей і документів, обумовлене, за приписами ст. 163 КПК, необхідністю доведення стороною кримінального провадження наявності достатніх підстав вважати, що без такого доступу та вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів.
За відсутності таких обставин, тим більше за умови добровільного надання документів стороною чи учасником кримінального провадження, у володінні яких вони перебувають, не виникає підстав та умов до звернення з клопотанням до слідчого судді стосовно застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді тимчасового доступу до документів і речей.
ВС підкреслив, доводи захисника про порушення судом вимог ч. 3 ст. 99 КПК з тих підстав, що наданий свідком відеозапис не є оригіналом документа, а його копією, є непереконливими.
Колегія суддів касаційного суду, відхиляючи доводи касаційної скарги в цій частині, виходить з того, що документом, як одним із джерел доказів відповідно до ст. 99 КПК є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі матеріали відеозапису та електронні носії інформації.
Згідно із Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» (ст. 5), ДСТУ 7157:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.03.2010 № 8 «Інформація та документація. Видання електронні. Основні види та вихідні відомості», електронним є документ, де інформація подана у формі електронних даних і для використання якого потрібні засоби обчислювальної техніки. Диски як матеріальні носії є способом збереження інформації з електронного документа, головною особливістю якого є відсутність жорсткої прив’язки до конкретного матеріального носія, де оригінал електронного документа може існувати на різних носіях, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожних з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
Матеріали кримінального провадження не містять будь-яких об’єктивних даних про те, що наданий свідком оптичний диск містить електронні документи, створені не відео реєстратором під час ДТП, а в інший час чи за інших обставин чи спосіб. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів про належність та допустимість зазначеного доказу.
Крім того, ВС зазначив, що твердження сторони захисту щодо пошкодження файлу з відеозаписом не ґрунтуються на об’єктивних даних щодо таких фактів. Ознаки пошкодження чи монтажу не підтверджені доказами у справі, не обґрунтовуються технічними висновками спеціалістів. Об’єктивних даних про такі факти суду стороною захисту не надано.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.
Коммерческая практика 
Международная практика 
Организация бизнеса 
Судебная практика 
Частный адвокат 
