Право на обов’язкову частку у спадщині не входить до складу спадщини й не може бути передано спадкоємцеві в порядку спадкування.
4 вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу №450/328/15-ц та встановив, що право на обов`язкову частку у спадщині не входить до складу спадщини (спадкова маса) і не може бути передано спадкоємцеві в порядку спадкування ( спадкова трансмісія).
Обставини справи
Суди встановили, що за життя особа_5 склала заповіт, яким усе своє майно заповіла дочці (особа_2), при цьому поклала на неї обов’язок надати її матері (особа_4) право довічного користування цим майном. Особа_4 після смерті особи _5 спадщину в установленому законом порядку не прийняла, оскільки до спливу шестимісячного строку на її прийняття померла.
Вважаючи себе такою, що прийняла спадщину після померлої особи_5 , особа_4 склала заповіт, за яким на день своєї смерті все своє майно, заповіла своєму синові особі_1.
Особа_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просив встановити факт належності спадкового майна на праві власності у розмірі обов`язкової частки за померлою особою_4 після смерті її доньки особи_5 на все спадкове майно.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області у задоволенні позову особи_1 відмовлено.
Суд першої інстанції вважав, що особа_4 після смерті дочки особи_5 не встигла прийняти спадщину через те, що до спливу шестимісячного строку на її прийняття померла, в результаті чого її право на обов`язкову частку було припинено смертю.
Рішенням апеляційного суду Львівської області рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги особи_1 задоволено.
Особа_2, не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, подала касаційну скаргу, яка вмотивована тим, що суд не врахував те, що право на обов`язкову частку не залежить від згоди інших спадкодавців, волі спадкодавця та не пов`язане із спільним проживанням спадкодавця й осіб, які мають право на обов`язкову частку. Право на обов`язкову частку має особистий характер та не може переходити в порядку спадкової трансмісії.
Висновок ВС
Судді ВС підкреслюють, що стаття 1268 ЦК України визначає особливості прийняття спадщини окремими особами, та, відповідно до частини третьої цієї статті, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Якщо майно спадкується вищевказаними особами (які вважаються такими, що прийняли спадщину), порядок спадкування і набуті ними права на спадкове майно має обов`язково враховувати особливості правового режиму відповідного майна. Якщо об`єктом спадкування виступає нерухоме майно, то, відповідно до частини першої статті 182 ЦК України, право власності та інші речові права, на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно з частиною першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.
ВС наголошує: зі змісту наведених норм слідує, що спадщина у вигляді нерухомого майна, яка відкрилась на користь спадкоємця із обов`язковою часткою, не переходить до нього автоматично. Нерухоме майно, право власності на яке не виникло у спадкодавця, не може бути включено до спадкової маси, оскільки відповідна державна реєстрація не проведена.
При розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємець не здійснив державної реєстрації права на спадщину, слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.
До складу спадкової маси включається не обов`язкова частка як така, а конкретне майно, право власності на яке належало спадкодавцю відповідно до розміру цієї частки.
Слід розмежовувати поняття «обов`язкова частка» і «майно, що входить до складу спадщини». Обов`язкова частка не входить до складу спадщини, спадкуванню підлягає саме майно.
ВС звернув увагу, що стаття 1276 ЦК України визначає сутність спадкової трансмісії, а саме: якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
За спадковою трансмісією перехід права на спадкування здійснюється не за правом черговості, а за правом закликання до спадщини правонаступника померлого спадкоємця.
Згідно із частиною 1 статті 1276 ЦК України, перехід права на прийняття спадщини за спадковою трансмісією не застосовуються щодо обов`язкової частки у спадщині.
Право на обов`язкову частку у спадщині має особистий характер у тому розумінні, що цим правом наділяється виключно певне вичерпне коло спадкоємців першої черги, які є найбільш уразливими у задоволенні їх майнових інтересів (стаття 1241 ЦК України). Зокрема, відповідним правом наділені особи, які в силу свого фізичного стану об`єктивно позбавлені здатності рівної, поруч з іншими особами, реалізації своїх прав, що вимагає додаткового їх захисту з боку держави.
Тому, на думку суддів, право на обов`язкову частку прямо виключено зі спадщини, яка переходить до спадкоємців особи, що мала це право.
Разом із тим ВС наголошує: якщо спадкоємець, що мав право на обов`язкову частку, прийняв спадщину і після цього помер, то його спадкоємці успадковують майно, до якого ввійшла прийнята обов`язкова частка. У такому випадку буде мати місце не перехід права на обов`язкову частку до спадкоємців, а прийняття спадщини у загальному порядку.
З урахуванням наведеного, ВС дійшов висновку, що право на обов`язкову частку у спадщині не входить до складу спадщини (спадкова маса) і не може бути передано спадкоємцеві в порядку спадкування, тому суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючі обставини справи, ВС скасував рішення суду апеляційної інстанції і залишив чинним рішення суду першої інстанції.
Також ми писали про підстави для визнання заповіту недійсним.
Читайте также:
- Чи є копії договору та ордера належним підтвердженням повноважень адвоката
- Коли водій може не пред’являти документи: постанова ВС
- Чи можна стати власником землі за набувальною давністю?
- ВС/КГС: Незасвідчені або неправильно засвідчені копії документів можуть бути належними, проте недопустимими доказами у справі і є підставою для скасування судового рішення (ВС/КГС у справі № 904/8549/17 від 11 липня 2018 р.)
Остались вопросы? Обращайтесь!