Сам по собі факт зміни функціонального призначення об’єкта будівництва не є достатньою ознакою реконструкції.
Сам по собі факт зміни функціонального призначення об’єкта будівництва не є достатньою ознакою реконструкції, оскільки реконструкція у будь-якому випадку має наслідок – зміну основних техніко-економічних показників об’єкту будівництва.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 334/2101/16-а(2-а/334/137/16).
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до суду з позовом до головного інспектора будівельного нагляду за діяльністю органів державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, в якому просив:
– визнати неправомірними дії відповідача при складанні постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч.12 ст. 96 КУпАП відносно позивача;
– скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, винесену головним інспектором будівельного нагляду за діяльністю органів державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн., відповідно до ч.12 ст. 96 КУпАП на позивача.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду позов було задоволено.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зазначив, що жодні перебудови та реконструкція у нежитловому приміщенні не проводилися, тому в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 12 ст. 96 КУпАП.
Висновок Верховного Суду
Судами попередніх інстанцій зазначено, що використання приміщень під танцювальну студію позивач не заперечує, підтверджує укладеним позивачем договором оренди, відповідно до якого у вільному приміщенні, яке зазначене в технічному паспорті як складське приміщення, проходять заняття танцювальної студії для дітей молодшого віку.
ВС зазначив, що за визначенням, наведеним в п. 2 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, будівельні роботи – роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.
Згідно з п. 3.21 ДБН – 2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» реконструкція – перебудова введеного в експлуатацію в установленому законом порядку об`єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбудеться зміна основних техніко економічних показників
Отже, ВС погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що сам по собі факт зміни функціонального призначення об`єкта будівництва не є достатньою ознакою реконструкції, оскільки реконструкція в будь-якому випадку має наслідком зміну основних техніко-економічних показників об`єкта будівництва.
Також ВС зазначив, що судами попередніх інстанцій з наявних в матеріалах справи доказів було встановлено, що жодних перебудов та робіт з реконструкції у цьому приміщенні не проводилося, зміна його основних техніко-економічних показників не відбулася.
Відповідач, зокрема, в апеляційній скарзі підтвердив, що в приміщенні, де проводила заняття танцювальна студія, ніяких спеціальних пристроїв не було, перебудови не проводилися, приміщення було вільне, поли застелені ковроліном.
Отже, відповідачем не доведено, що у приміщеннях відбулася перебудова введеного в експлуатацію в установленому законом порядку об`єкта будівництва із зміною основних техніко-економічних показників, що в розумінні ДБН-2.2-3-2014 є реконструкцією, і вимагає отримання права на виконанні таких робіт.
Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.
Раніше «Судово-юридична газета» писала про скасування судового рішення: ВС вказав на важливий аспект.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.
