Власникам земельних ділянок, які все частіше стикаються із подвоєнням кадастрових номерів, доводиться звертатися в суд.
Громадяни, які оформлюють земельну ділянку, масово стикаються з проблемами оформлення технічної документації. Однією із найпоширеніших проблем є дублювання кадастрового номеру.
Нагадаємо, що кадастровий номер земельної ділянки — це індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування (Закон України «Про Державний земельний кадастр»).
Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці.
Проте, як виявилося, в українських реаліях вимога щодо неповторюваності не працює. Подвоєння кадастрових номерів набуло масового поширення і призвело до численних порушень прав українців. А подвоєння договорів оренди взагалі стало найпопулярнішим видом агрорейдерства.
Причини дублювання номерів земельних ділянок
Держгеокадастр виправдовується тим, що до введення Національної кадастрової системи на всіх етапах реєстрації земельної ділянки було багато писанини. Це забирало час та призводило до помилок. І пояснює, що, наприклад, почерк у заявника міг бути нерозбірливим. Реєстратор міг прочитати неправильно і внести в базу хибну інформацію. Людський фактор ставав причиною і більш серйозних помилок. Через відсутність єдиної бази даних усіх земельних ділянок могли з’являтися дубльовані кадастрові номери. Створювався грунт для несвідомого викривлення даних або свідомого внесення умисно хибної інформації.
Деякі випадки приводили навіть до порушення кримінального провадження та притягнення до кримінальної відповідальності (Справа № 318/1857/14-к)
Але проблема виникла не тільки через це. Законом України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що в разі, якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель (тобто до 01.01.2013), відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їхніми власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.
Відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами масово завантажено в автоматичному режимі до Національної кадастрової системи, у зв’язку з чим на дати проведення державної реєстрації земельних ділянок встановити наявність зареєстрованих земельних ділянок було неможливо.
Накладка кадастрових номерів виникла при наповненні Національної кадастрової системи актуалізованими даними, а саме — завантаженням до системи НКС обмінних файлів, створених до 01.01.2013 (цей факт окреслений в рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року у справі № 816/4547/15).
Яким чином виправляти помилки у кадастрі
Законом визначено, що кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв’язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об’єкти (крім багатоквартирних будинків).
Таким чином, врегулювання порядку присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам набуває надзвичайної важливості.
Проте у разі подвоєння кадастрових номерів виникає питання, як це виправити.
У разі виникнення проблеми державний реєстратор прав на нерухоме майно не має можливості за особистим зверненням позивача скасувати запис про реєстрацію права власності на земельну ділянку, оскільки скасування такого запису можливе лише на підставі рішення суду про скасування записів про проведену державну реєстрацію прав.
Проте він може виправити помилку, якщо вона виникне. На такому наголосив Сьомий апеляційний адміністративний суд у справі № 806/2426/18, зазначивши, що доводи апеляційної скарги про те, що державний реєстратор не має технічної можливості внести будь-які зміни до відомостей ДЗК про власників (користувачів) земельних ділянок після надходження інформації з Державного реєстру речових прав, задовольнити запит, у частині внесення змін до Державного земельного кадастру про власника земельної ділянки за кадастровим номером з метою уникнення у подальшому конфліктної ситуації є неприйнятними, оскільки зазначене не відповідає вимогам Закону №1952-IV в частині щодо виправлення помилки в реєстрі.
Виправлення помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру, регулюється Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051.
Помилками у Державному земельному кадастрі є:
1) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру;
2) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру);
3) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель (в тому числі виявлена після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об’єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою);
4) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії;
5) технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель;
6) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки;
7) помилка у застосуванні систем координат для земельних ділянок, які були зареєстровані до 1 січня 2013 р. та перенесені до Державного земельного кадастру.
Помилка, що виникла у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки з порушенням вимог цього Порядку, виправляється на підставі заяви про виправлення помилки, що виникла під час державної реєстрації земельної ділянки з порушенням вимог цього Порядку.
У разі виявлення органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, помилки у присвоєнні кадастрового номера земельній ділянці (в тому числі після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об’єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою) зазначений орган у п’ятиденний строк з моменту виявлення помилки:
– складає в електронній та паперовій формі протокол виправлення помилки;
– безоплатно виправляє помилку в кадастровому номері шляхом присвоєння земельній ділянці за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру нового кадастрового номера, наступного за останнім у відповідному кадастровому кварталі;
– письмово повідомляє про це власникам, користувачам відповідної земельної ділянки.
Помилки, допущені у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії, підлягають виправленню у Державному земельному кадастрі після їх виправлення у відповідних кадастрах та інформаційних системах.
На що звертає увагу судова практика
Саме на відсутність дотримання порядку виправлення помилок звертають увагу апеляційні суди, коли відмовляють у позові.
Так, у справі № 548/53/18 Харківський апеляційний адміністративний суд відмовив у позові про:
визнання бездіяльності та відмови у реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі протиправними та зобов’язання зареєструвати земельну ділянку з видачею відповідного витягу про державну реєстрацію земельної ділянки, протиправними,
оскільки, згідно з пунктом 153 вищенаведеного Порядку виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.
Колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції про те. що відповідачем правомірно відмовлено в реєстрації земельних ділянок та роз’яснено позивачу про необхідність звернення до проектної організації, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Шостий Апеляційний адміністративний суд при розгляді справи № 810/1113/18 дійшов висновку, що позивачу просто необхідно звернутися до територіального органу Держгеокадастру із заявою про виправлення помилки у Державному земельному кадастрі.
Нібито у даному випадку права позивача у відношенні вказаної земельної ділянки не порушені, а тільки наявна помилка щодо присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів.
Аналогічна позиція висловлена у справі № 748/2853/18.
Зазвичай суди мотивують свою позицію тим, що суд позбавлений можливості перебирати на себе функції відповідного органу щодо визначення площі земельної ділянки та внесення даних до реєстру, оскільки згідно з вимогами Порядку ведення державного земельного кадастру втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об’єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов’язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється (справа № 450/1021/16-ц).
Але не завжди помилка може бути виправлена за наявністю заяви власника земельної ділянки.
Найчастіше таким випадком є виникнення права на спадщину. Дублювання кадастрового номеру земельної ділянки заважає оформленню спадкового майна.
Так, у справі № 276/1582/18 Позивач був позбавлений можливості оформити спадщину, оскільки при переоформленні спадкового майна встановлено, що земельна ділянка має невірний кадастровий номер. Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області встановив факт, що земельній ділянці дійсно присвоєно інший кадастровий замість кадастрового номера, зазначеного в державному акті.
У справі № 669/258/19 ситуація була дещо складнішою, оскільки при оформленні спадщини виявилося, що внаслідок дублювання (накладки) кадастрового номера та земельної ділянки право власності було оформлено на іншу особу. Білогірський районний суд Хмельницької області скасував рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Старовижівському районному суду по справі № 168/444/19 внаслідок того, що кадастрові номера земельних ділянок, зазначені в Державному акті на право власності на земельну ділянку та кадастрові номера земельних ділянок у витягах з Державного земельного кадастру, не збігалися, довелося встановлювати факт ідентичності аж шести земельних ділянок.
У справі № 477/3035/18 виправлення помилок було неможливим, оскільки за наявності правовстановлюючих документів була відсутня державна реєстрація права власності.
Тож позивачу довелося звертатися до суду із позовом про визнання такого права.
Берегівський районний суд Закарпатської області у справі № 297/2670/18 звернув увагу, що відсутність в оспорюваному державному акті даних про правовстановлюючий документ, на підставі якого було видано оспорюваний державний акт, викликає сумніви щодо законності видачі такого.
Враховуючи, що оспорюваний державний акт є похідним від правовстановлюючого документа, на підставі якого його було видано, то у випадку відсутності такого правовстановлюючого документа оспорюваний державний акт підлягає визнанню недійсним.
Оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності та видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, у спорах, пов’язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.
Остались вопросы? Обращайтесь!
Комерційна практика 
Міжнародна практика. Юридичний супровід зовнішньоекономічної діяльності (ОВД)