AGTL

10.03.2019

*Даний алгоритм дій буде актуальним для тих, хто придбав нерухомість вперше (підстава набуття права власності: договір купівлі-продажу). В тому числі, якщо Вам уже на праві власності належить інше нерухоме майно, набуте шляхом приватизації, дарування, спадкування тощо.

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Розмір збору становить 1% від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.

Варто підкреслити, що громадяни, які придбавають житло вперше не є платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування (виняток згідно п.9 ч.1 ст. 1 ЗУ “Про збір на обов’язкове пенсійне страхування”, п.15-1 Порядку сплати збору на обов’язкове пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постаново КМУ від 03.11.1998 р. №1740).

Однак (!) в Україні відсутній механізм перевірки інформації, чи вперше особа придбала нерухомість. Тому громадяни, які придбавають житло вперше, змушені спочатку сплатити збір (щоб уникнути відмови у вчиненні відповідної нотаріальної дії), а після нотаріального посвідчення договору звертаються про повернення витрачених на сплату збору коштів як помилково (безпідставно) сплачених.

Питання стосовно механізму перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у п. 9 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше, однак, ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

Інструкція дій щодо повернення витрачених на сплату збору коштів:

1. Знаходимо квитанцію, що підтверджує сплату збору.

2. Оскільки суми збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса, то правильно визначаємо територіальний орган ПФУ, що контролює справляння відповідного збору до бюджету.

3. Подаємо до територіального органу ПФУ заяву про повернення помилково сплачених грошових коштів, зокрема просимо внести подання до органів Державної казначейської служби про повернення коштів помилково зарахованих до бюджету з огляду на наступне.

Зокрема, пунктом 5 цього Порядку передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Враховуючи, що відповідним органом, що контролює справляння надходжень до бюджету у сфері обов’язкового пенсійного страхування є Пенсійний фонд України, то саме він наділений обов’язком щодо формування до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

4. Отримуємо відповідь на заяву (терміни розгляду заяви визначені ст.20 Закону України «Про звернення громадян»). Територіальні органи ПФУ, що контролюють сплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, послідовно відмовляють громадянам у поверненні коштів, посилаючись на відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно.

5. Подаємо до адміністративного суду позов про визнання рішення (чи бездіяльності – предмет оскарження залежить від відповіді територіального управління ПФУ) та зобов’язання вчинити певні дії, а саме: внести і сформувати подання до органу Державної казначейської служби про повернення збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості.

Щодо строку на оскарження, то відповідно до п.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В нашому випадку, з дня, коли особа отримала відповідь від територіального органу ПФУ.

Іншими словами, якщо Ви придбали нерухомість, наприклад, п’ять чи вісім років тому назад, Ви, з врахуванням дотримання вище описаного алгоритму дій, все рівно маєте можливість повернути кошти сплачені як збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Приклад позитивнного рішення суду з даного кейсу, яким вимоги позивача були задовлені повністю – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79875887

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18 лютого 2019 року № 826/5319/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов’язання вчинити певні дії,

встановив:

02 квітня 2018 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (ОСОБА_1) до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва (УПФ України в Голосіївському районі м. Києва), в якому висловлено прохання зобов’язати повернути безпідставно сплачений збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 4240,03 грн.

Адміністративний позов мотивований тим, що 12 жовтня 2012 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» (ТОВ «Аверс-Сіті») укладено договір купівлі-продажу квартири, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. та зареєстровано в реєстрі за №2595, за умовами якого ОСОБА_1 придбав квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 Під час укладення договору він сплатив збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об’єкта купівлі-продажу, що становить 4240,03 грн. При цьому, таке нерухоме майно придбано вперше.

У зв’язку з наведеним, він звернувся до УПФ України в Голосіївському районі м. Києва з вимогою повернути безпідставно сплачені кошти, проте кошти повернуті не були, в задоволенні заяви відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено позивачу семиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення вказаних у ній недоліків шляхом надання суду уточненої позовної заяви (з примірниками для інших учасників справи) із зазначенням у ній складу відповідачів у справі, а також оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 704,80 грн на рахунок суду.

04 травня 2018 року відділом документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярією) Окружного адміністративного суду міста Києва зареєстровано заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог та оригінал квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (Правобережне ОУПФ України в м. Києві) про зобов’язання вчинити певні дії. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2018 року замінено відповідача, а саме, Правобережне ОУПФ України в м. Києві на його правонаступника – Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ГУПФ України в м. Києві).

03 серпня 2018 року відділом документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярією) Окружного адміністративного суду міста Києва зареєстрований відзив на позовну заяву.

У відзиві позиція суб’єкта владних повноважень формується на тому, що відсутні правові підстави для задоволення позову. Адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду. Про порушене право ОСОБА_1 дізнався 12 жовтня 2012 року, під час оформлення договору купівлі-продажу та сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. З цим позов він звернувся 29 березня 2018 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.

27 серпня 2018 року відділом документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярією) Окружного адміністративного суду міста Києва зареєстрована відповідь на відзив на позовну заяву, яка мотивована, зокрема, тим, що 20 грудня 2017 року ОСОБА_1 письмово звернувся до УПФ України в Голосіївському районі м. Києва та просив повернути збір на обов’язкове державне пенсійне страхування. 29 грудня 2017 року йому письмово відмовлено у задоволенні такої заяви, а тому про порушене право він дізнався з дати отримання відмови. З цим адміністративним позов звернувся 29 березня 2018 року, тобто в межах строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року в задоволенні клопотання ГУПФ України в м. Києві про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 до ГУПФ України в м. Києві про зобов’язання вчинити певні дії, без розгляду, – відмовлено.

Отже, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позову заяву, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

12 жовтня 2012 року між ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 укладеного договору відчужена квартира, загальною площею 49,1 кв. м, належить ТОВ «Аверс-Сіті» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно. За домовленістю сторін продаж квартири вчинено за 424003,05 грн, у тому числі податок на додану вартість 20% становить 70667,18 грн.

Отже, в день укладання Договору – 12 жовтня 2012 року, позивач сплатив збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості придбаного житла у розмірі 4240,03 грн, підтвердженням чого є долучена до матеріалів справи копія квитанції від 12 жовтня 2012 року.

Вважаючи, що такий збір сплачено помилково, 20 грудня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплачених коштів.

За результатами розгляду цієї заяви, 29 грудня 2017 року відповідач надав відповідь, викладену в листі №71326/09, якою відмовив позивачу у поверненні запитуваних коштів, мотивуючи тим, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності на нерухоме майно. У випадку надання органам Пенсійного фонду відповідного документа про визнання громадянина особою, що придбала нерухоме мано вперше, виданого органом, до компетенції якого це входить, він може бути звільнений від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. А тому, відсутні правові підстави для повернення коштів у розмірі 4240,03 грн.

Не погодившись із вищенаведеною відмовою та для захисту своїх прав, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Тобто, вказаними нормами визначено, що із загального правила про обов’язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки:

1) громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла;

2) громадяни, які придбавають житло вперше.

Пунктом 15-3 Порядку №1740 передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Суд зазначає, що станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Питання стосовно механізму перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частин першої статті 1 Закону України «Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше, однак, ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

Таким чином, відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм – не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами, а тому саме органи Пенсійного фонду України зобов’язані довести, що конкретні особи – придбавають житло не вперше.

Отже, суд вважає, що позивач помилково сплатив до бюджету збір на обов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 4240,03 грн.

Процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі – платежі) визначено Порядком №787.

Пунктом 5 Порядку №787 визначено, зокрема, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) – за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов’язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб’єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства, разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов’язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб’єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету – у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.

Аналіз вказаного свідчить, що підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є подання наступних документів:

– заяви платника;

– подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету;

– платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.

Таким чином, системно проаналізувавши вищенаведені норми, суд доходить висновку, що громадяни, які придбавають нерухоме майно вперше не є платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1% від вартості нерухомого майна (житлового будинку), зазначеної в договорі купівлі-продажу майна.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб’єкта владних повноважень зобов’язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов’язана сплачувати збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов’язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v.Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v.The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv.Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v.Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов’язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов’язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у даних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Таким чином, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 (справа №819/1498/17), 31 січня 2018 (справа №819/1667/17), 14 лютого 2018 (справа №826/23087/15), 20 лютого 2018 року (справа №819/1730/17) та 13 грудня 2018 року (справа №813/969/17).

Судом встановлено, що згідно з наявної в матеріалах справи копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Витягу з Державного реєстру правочинів на підставі договору купівлі-продажу за позивачем зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2, за придбання якої ним сплачено спірний збір.

Доказів, які б спростовували зазначене та підтверджували придбання позивачем нерухомого майна вдруге чи втретє, відповідачем до суду не надано.

Також, матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався із заявою про повернення помилково зарахованих до бюджету коштів, яка містить усі обов’язкові реквізити, визначені абзацом 8 пункту 5 Порядку №787, однак йому було відмовлено.

Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначив, що у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов’язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, підлягає задоволенню, згідно із наявної у справі квитанції від 14 серпня 2018 року №0.0.1027750601.1 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн, то поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 704,80 грн.

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов’язання вчинити певні дії, – задовольнити повністю.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві звернутися із поданням до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-а; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37993783) про повернення ОСОБА_1 збору на обов’язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4240,03 грн, сплаченого згідно з квитанцією від 12 жовтня 2012 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Позивач – ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1).

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42098368).

Суддя О.М. Чудак

Источник Протокол

Як повернути 1% збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості

Публікації

Адвокатські практики

Напрямки

Адвокат

Податки

Бухгалтер

Фінансист

Для консультації заповніть форму