Права дитини в Україні

Права дитини — система можливостей, які необхідні особі для її комплексного та цілісного розвитку в умовах і відповідно до вимог середовища, беручи до уваги незрілість дитини 

Яке ж реальне забезпечення прав дітей?

Чи настправді в Україні можна відбувати себе захищеним?

Чи кожна дитина має право на майбутнє?

Відзначемо найголовініше:

В Україні створено основні засади законодавчого забезпечення у сфері захисту прав дітей. Нормативно-правові акти, що регулюють діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в цілому відповідають загальносвітовим гуманітарним підходам та положенням Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Україною в 1991 році.

З метою забезпечення права дітей на сімейне виховання системною стала практика національного усиновлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, влаштування їх під опіку, піклування, в прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу.

Вдалося закріпити позитивну тенденцію до зменшення числа бездоглядних і безпритульних дітей. Удосконалено діяльність із соціального супроводу сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, розширено мережу закладів соціального захисту та соціального обслуговування. Є позитивні напрацювання щодо підтримки багатодітних сімей.

Негативним є:

• висока дитяча смертність,
• рівень забезпечення охорони дитячого здоров’я,
• недоступне оздоровлення та відпочинку для всіх дітей,
• неефективна система захисту дітей від насильства, у тому числі в системі кримінального провадження.

Актуальні проблеми:

• запровадження нових форм соціальної підтримки сімей з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах;
• розширення в невеликих містах і сільській місцевості мережі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
• посилення міжвідомчої співпраці служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, соціальних інспекторів, працівників освіти, охорони здоров’я, органів внутрішніх справ з метою раннього виявлення сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах.
• запровадження нових форм співпраці місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, бізнес-структур і неурядових організацій. Прикладом такої організації в Україні є Міжнародна комісія з захисту прав людини ( IHRC ).

Українське законодавство з питань прав дитини

• Конституція України
• Сімейний кодекс України 
• Цивільний кодекс України 
• Конвенція «Про права дитини» ратифікована ВРУ 27.02.1991
• Закон України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»
• Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»
• Закон України «Про охорону дитинства»

Для початку нагадаємо, що дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку. Всі діти, народжені у шлюбі або поза шлюбом, повинні користуватися однаковим соціальним захистом. (Всесвітня декларація прав людини. Стаття 25).

 Дитина має право:

1. Право на життя. Право на ім’я.
2. Право на громадянство.
3. Право на відсутність дискримінації.
4. Право на свободу совісті і релігійних переконань.
5. Право на життя з батьками.
6. Право на працю.
7. Право на відпочинок.
8. Право на захист життя та здоров’я.
9. Право на освіту.
10. Право на відсутність рабства.
11. Право на житло.
12. Право на свободу слова.
13. Право на отримання іинформації.
14. Право корисування досягненнями культуры.
15. Право створювати сім’ю.
16. Право участі у науково-технічній та художній творчості.

     Народившись, дитина отримує право на громадянство, має право жити і виховуватися у сім’ї, знати своїх батьків, отримувати від них захист своїх прав і законних інтересів. На ім’я дитини може бути відкрито рахунок у банку.

Півторарічний громадянин має право відвідувати ясла.

Трьохрічний громадянин  має право відвідувати дитячий садок.

Шестирічний громадянин має право:

• відвідувати школу;
• самостійно заключати дрібні побутові угоди.

Десятирічний громадянин:

• дає згоду на зміну свого імені та прізвища;
• дає згоду на своє всиновлення або передачу в прийомну родину, або  відновлення батьківських прав своїх батьків;
• висловлює свою думку про те, з ким із його батьків, після розірвання шлюбу,він хотів би жити;
• має право бути заслуханим у ході будь-якого судового або адміністративного розгляду;
• може вступати в дитячі суспільні об’єднання.

Чотирнадцятирічний громадянин:

• може вибирати місце проживання (за згодою батьків);
• має право за згодою батьків укладати будь-які угоди;
• здійснювати свої авторські права, як результат своєї інтелектуальної діяльності;
• допускається вступ на работу з дозволу батьків (на легку працю не більше 4 годин у день);
• має право вимагати відміни усиновлення;
• може навчатися водінню мотоцикла;
• має право управляти велосипедом під час руху дорогами;
• несе карну відповідальність за деякі злочини;
• несе майнову відповідальність по укладених угодах, а також за заподіяну майнову шкоду;
• може бути виключений зі школи за порушення.

П’ятнадцятирічний громадянин має право вступу на роботу (24 годинний робочий тиждень).

Шістнадцятирічний громадянин має право:

• отримати паспорт;
• взяти шлюб при наявності поважних причин;
• управляти мопедом при їзді по дорогах;
• навчатися водінню автомобіля на дорогах в присутності інструктора;
• заключати трудовий договір (контракт), рабочий тиждень не повинен перебільшувати 36 годин;
• підлягає адміністративній та карній відповідальності за правопорушення.

Сімнадцятирічний громадянин підлягає початковому ставленню на військовий облік (видається приписне свідоцтво).

У 18 років настає повна дієздатність громадянина. Отримує всі права та накладає на себе будь-які обов’язки.

Остались вопросы? Обращайтесь!