Право постійного користування земельною ділянкою: практика Верховного Суду

Право постійного користування земельною ділянкою є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, визначених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу №906/392/18 (постанова ВП ВС від 5 листопада 2019 року), зазначила, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом.

Така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005.

Стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Тобто право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Так, у справі №906/392/18 суди попередніх інстанцій встановили, що Колгоспний ринок, який був землекористувачем земельної ділянки згідно з державним актом, змінив назву юридичної особи на Кооперативний ринок. Також здійснено перереєстрацію статуту вказаної юридичної особи, при цьому код ЄДРПОУ не змінювався. Фактично, Кооперативний ринок був тією ж юридичною особою, якій було видано державний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Однак орган місцевого самоврядування безпідставно прийняв рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою Колгоспного ринку

Нагадаємо, відповідно до статті 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

– добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

– вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

– припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

– використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

– використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

– систематична несплата земельного податку або орендної плати;

– набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

– використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Отже, судами першої та апеляційної інстанції було скасовано рішення органу місцевого самоврядування. Велика Палата Верховного Суду підтвердила правильність висновків попередніх судів.

Держава повинна забезпечувати громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Велика Палата Верховного Суду визначила, що право постійного користування є безстроковим і може бути припинено лише з підстав, визначених Земельним кодексом.

Незаконними є дії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які спрямовані на позбавлення суб’єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації.

При вирішенні питань припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, дії суб’єкта владних повноважень повинні відповідати вимогам статей 140-149 Земельного кодексу України.

Источник sud.ua

Остались вопросы? Обращайтесь!