За статтею 235 КЗпП у разi звiльнення без законної пiдстави працiвник має бути поновлений на попереднiй роботi органом, який розглядає трудовий спiр.
Пiд час винесення рiшення про поновлення на роботi орган, який розглядає трудовий спiр, одночасно ухвалює рiшення про виплату працiвниковi середнього заробiтку за час вимушеного прогулу, але не бiльш як за один рiк. Якщо заява про поновлення на роботi розглядається бiльш як один рiк не з вини працiвника, то орган, який розглядає трудовий спiр, виносить рiшення про виплату середнього заробiтку за весь час вимушеного прогулу.
За частиною 1 ст. 6 Закону «Про відпустки» (далi – Закон) щорiчна основна вiдпустка надається працiвникам, тривалiстю не менш як 24 календарних днi за вiдпрацьований робочий рiк, що вiдлiчується а дня укладення трудового договору.
Згiдно зi ст. 24 Закону в разi звiльнення працiвника йому виплачується грошова компенсацiя за всi не використанi ним днi щорiчної вiдпустки.
Вiдповiдно до п. 2 ч. 1 ст. 82 КЗпП і ст.9 Закону час, коли працiвник фактично не працював, але за ним згiдно iз законодавством зберiгалися мiсце роботи (посада) та заробiтна плата повнiстю або частково (в тому числi час оплаченаго-вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звiльненням або переведенням на iншу роботу), включається до стажу, що дає право на щорiчну вiдпустку.
Таким чином, у разi поновлення працiвника судом на роботi вiн має право використати щорiчну основну вiдпустку за весь чад вимушеного прогулу. При цьому її тривалiсть визначається з дати поновлення на роботi i до кiнця його робочого року.
Якщо пiд час звiльнення, визнаного судом незаконним, працiвниковi була виплачена грошова компенсацiя за невикористанi днi щорiчної вiдпустки, то пiсля поновлення його на роботi права на використання цих днiв вiдпустки вiн не має. Також не передбачено повернення працiвником виплачених йому коштiв за вiдпустку пiд час звiльнення чи зарахування їх у рахунок суми за вiдпустку, що надається за перiод вимушеного прогулу
Щодо права працівника на щорічну відпустку за минулий рік або за кілька попередніх років
Статтею 10 Закону України “Про відпустки” (далі – Закон) визначено порядок надання щорічних відпусток, за яким щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
За частиною 4 статті 11 Закону забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
Законодавством не передбачено терміну давності, після якого втрачається право працівника на щорічну відпустку.
Тому, якщо працівник з якихось причин не скористався правом на щорічну відпустку за минулий рік або за кілька попередніх років, він має право використати її, а в разі звільнення (незалежно від підстав) йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні відпустки згідно зі ст.24 Закону.
МИНИСТЕРСТВО СОЦИАЛЬНОЙ ПОЛИТИКИ УКРАИНЫ
ПИСЬМО
от 19.01.2017 г. N 132/0/101-17/284
Согласно ч. 4 ст. 24 Закона по желанию работника часть ежегодного отпуска заменяется денежной компенсацией. При этом продолжительность предоставленного работнику ежегодного и дополнительных отпусков не должна быть меньше 24 календарных дней.
То есть по желанию работника после использования им за рабочий год, за который предоставляется отпуск, не менее 24 календарных дней ежегодных отпусков (основного и дополнительного) за оставшиеся дни неиспользованных ежегодных отпусков за этот же рабочий год может быть выплачена денежная компенсация.
Дополнительный отпуск работникам, имеющим детей или совершеннолетнего ребенка – инвалида с детства подгруппы А I группы (ст. 19 Закона), и дополнительные отпуска в связи с обучением (ст. 15 Закона) не относятся к ежегодным отпускам, предусмотренным п. 1 ч. 1 ст. 4 Закона, поэтому на них не распространяются приведенные выше условия компенсации ежегодных отпусков.
Источник: protokol.com.ua
Также:
- Перерахунок пенсій працівникам МВС: які виплати мають бути вказані у довідці
- Поділ спільного майна подружжя: ВС визначив порядок відшкодування вартості відчуженого майна
- Знесення самочинного будівництва: ВП ВС вказала на юрисдикцію
- ВС/КГС: Незасвідчені або неправильно засвідчені копії документів можуть бути належними, проте недопустимими доказами у справі і є підставою для скасування судового рішення (ВС/КГС у справі № 904/8549/17 від 11 липня 2018 р.)
- Самовільне зайняття земельної ділянки: коли настає відповідальність
Остались вопросы? Обращайтесь!
Комерційна практика 
Міжнародна практика. Юридичний супровід зовнішньоекономічної діяльності (ОВД)