КЦС виніс рішення у справі про суміщення посад без передання на розгляд Великої Палати
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що «гарантії забезпечення працівника іншою посадою на правовідносини з сумісництвом не розповсюджується, оскільки такий працівник вже має постійне місце роботи».
Така позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року по справі № 127/25292/18.
КЦС зазначив, що правова конструкція суміщення професій (посад) виходить з того, що вакантна посада чи робоче місце за відповідною професією є в штатному розписі, але не заповнене, тобто залишається вільним.
На переконання КЦС «Зміна умов праці працівника за посадою за сумісництвом, у тому числі увільнення його від встановлених обов’язків за цією посадою, не є увільнення з роботи, а є звільнення від виконання тільки цих обов’язків і тільки за цією посадою».
При цьому, працівник залишається виконувати обов’язки за основною посадою. Прийняття на встановлену посаду працівника є підставою для увільнення від виконання цих обов’язків працівника, який виконує їх за сумісництвом.
Некоректне формулювання у наказі про припинення суміщення не свідчить про незаконність такого наказу.
Одночасно суд нагадав, що антикорупційне законодавство визначає саме введення окремої посади Уповноваженого, до компетенції якого належить виключно здійснення реалізації антикорупційної програми та призначення особи на цю посаду відповідно до законодавства про працю, а не покладення виконання обов’язків на одного з працівників юридичної особи.
Відсутність окремої посади Уповноваженого та не призначення особи на цю посаду, яка могла би займатися виключно питаннями запобігання корупції в юридичній особі – впровадження її антикорупційної програми, без покладання обов’язків, що не належать або виходять за межі повноважень Уповноваженого та обмежують їх виконання ним, є порушенням вимог Закону та Типової антикорупційної програми юридичної особи (рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 02 березня 2017 року № 75, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 09 березня 2017 року за № 326/30194) . Відповідне роз’яснення НАЗК було видане 23 травня 2018 року і доведене до відома юридичних осіб.
Приводом для винесення судом такого рішення стали наступні події.
З 10 березня 2017 року позивач працював на посаді начальника служби безпеки та кадрового забезпечення КП «Вінницяміськтеплоенерго», яка з 04 грудня 2017 року перейменована в службу економічної безпеки та охоронної діяльності.
Відповідно до наказу від 14 березня 2017 року виданого в.о. генерального директора КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» позивачу було дозволено суміщення професії провідного професіонала з антикорупційної діяльності підприємства з 14 березня 2017 року на період дії вакансії з обсягом робіт у межах дії посадової інструкції провідного професіонала з антикорупційної діяльності та інших нормативно-правових актів КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» з доплатою у розмірі 90% посадового окладу професіонала з антикорупційної діяльності.
Наказом в.о. генерального директора від 08 травня 2018 року № 258.1-к «Про зміни істотних умов праці» у зв’язку з важким фінансовим становищем наказ від 14 березня 2017 року № 152/1 вважати таким, що втратив чинність з 08 липня 2018 року; попередити позивача про наступні зміни істотних умов праці. У разі відмови від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці підготувати документи для звільнення за п. 6 ст. 36 КЗпП України.
09 липня 2018 року позивач, який продовжив роботу на основній посаді начальника служби економічної безпеки та охоронної діяльності КП, звернувся до генерального директора КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» із заявою про суміщення посади провідного професіонала з антикорупційної діяльності з 09 липня 2018 року на період дії вакансії, з обсягом робіт у межах дії посадової інструкції з доплатою у розмірі 50% посадового окладу професіонала з антикорупційної діяльності.
Наказом керівника КП «Вінницяміськтеплоенерго» № 380-від 09 липня 2018 року на посаду провідного професіонала з антикорупційної діяльності призначено іншу особу на постійній основі.
24 жовтня 2018 року наказом № 760-к позивача звільнено з посади начальника служби економічної безпеки та охоронної діяльності КП «Вінницяміськтеплоенерго» за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України (якщо власник не виконує законодавство про працю).
У жовтні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» про скасування наказу, поновлення суміщення посади, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня 2019 року, яке залишене без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 07 червня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що оскаржуване позивачем рішення прийнято відповідачем згідно норм чинного законодавства, при цьому не було допущено порушень прав або інтересів позивача, а відтак підстави для його скасування були відсутні.
Читайте также:
Комерційна практика 
Міжнародна практика. Юридичний супровід зовнішньоекономічної діяльності (ОВД)