Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.
Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №480/3452/19.
Обставини справи
З матеріалів справи стає відомо, що особа звернулася до суду з позовною заявою до Ковпаківського відділу ДВС у якій просила визнати протиправними та скасувати постанови про стягнення виконавчого збору.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанови Ковпаківського відділу ДВС про стягнення виконавчого збору.
Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що державним виконавцем при винесені постанови про стягнення виконавчого збору не було дотримано ані положень частини п`ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», ані положень частини третьої статті 40 цього ж Закону.
Спірні постанови про стягнення виконавчого, винесені раніше, ніж постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», що суперечить частині третій статті 40 Закону.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції Ковпаківський відділ ДВС подало касаційну скаргу.
Висновок Верховного Суду
Судді ВС підкреслюють, що виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
ВС підкреслює, що з аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону № 2475-VIII слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Відповідно до частини п’ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» редакції Закону № 2475-VIII виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини дев`ятої статті 27 вказаного Закону виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
З вказаного слідує, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов’язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов’язком державного виконавця.
ВС зауважив, що стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення із винесенням відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору (не пізніше наступного робочого дня) з дня закінчення виконавчого провадження є те, що виконавчий збір не стягнуто.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що постанови про відкриття виконавчих проваджень винесені 28 серпня 2019 року. Водночас, постанови про закінчення виконавчих проваджень, у зв’язку з виконанням рішення суду внесено державним виконавцем лише 2 вересня 2019 року.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції, про те, що рішення в добровільному порядку не виконано, а тому дії виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору є правомірними та такими, що вчиненні на підставі, в мажах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також ми повідомляли, про визначення розміру основної винагороди приватного виконавця: рішення ВС
Читайте также
Верховний Суд: системи виконання судових рішень не є рівноцінними
Аналогія права та аналогія закону у питанні заміни сторони виконавчого провадження
Велика Палата Верховного Суду наголосила на різниці між публічно-правовим та приватноправовим спором
Комерційна практика 
Міжнародна практика. Юридичний супровід зовнішньоекономічної діяльності (ОВД)