Загальний порядок повідомлення про підозру: практика ВС.
Поняття «Повідомлення про підозру» розуміється у чинному КПК України саме як окремий процесуальний документ, а не як дія (процедура, процес), оскільки для цього законодавцем вжито інший термін – «вручення повідомлення про підозру».
На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 200/13490/15-к.
Обставини справи
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська особу визнано невинуватою та виправдано у зв’язку з недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень:
за ч. 1 ст. 190 КК України – за епізодом 30 вересня 2014 року;
за ч. 2 ст. 190 КК України – за епізодом 3 грудня 2014 року.
Засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України (за епізодом 5 жовтня 2019 року) – на 240 годин громадських робіт;
за ч. 2 ст. 190 КК України (за епізодами 9, 13, 16, 17, 22, 23 жовтня, 3, 11, 15 листопада, 12 та 26 грудня 2014 року) – на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 74, ч. 1 ст. 49 КК України звільнено від призначеного покарання за ч. 1 ст. 190 КК України.
На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» «№ 1810-VIII від 22 грудня 2016 року звільнено від відбування призначеного покарання за ч. 2 ст. 190 КК України.
Позовні вимоги особи_2, особи_3, особи_4, особи_5 і особи_6 про відшкодування матеріальної шкоди задоволено в повному обсязі, стягнуто з особи_1 на користь: особи_2 – 5000 гривень; особи_3 – 2800 гривень; особи_4 -1900 гривень; особи_5 – 3000 гривень; особи_6 – 4650 гривень.
Позовні вимоги особи_7 і особи_8 про відшкодування матеріальної шкоди задоволено частково, стягнуто з особи_1 на користь особи_7 – 4000 гривень; особи_8 – 3000 гривень.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду вирок змінено.
Виключено з резолютивної частини вироку рішення про визнання невинуватою та виправдання особи_1 за ч.1 ст. 190 КК за епізодом 30.09.2014 року і за ч. 2 ст. 190 КК України – за епізодом 03.12.2014 року.
Виключено з обвинувачення, що пред`явлено ОСОБА_1 – епізоди за ч.1 ст. 190 КК України – від 30.09.2014 року та за ч. 2 ст. 190 КК України – 3.12.2014 року.
У решті вирок суду залишено без змін.
За вироком суду особа_1 визнана винуватою у тому, що вона, будучи фізичною особою-підприємцем, з корисливих мотивів, шляхом обману, під приводом виготовлення меблів, не маючи можливості і не бажаючи виконувати договірні зобов`язання, уклала договір по виготовленню меблів з особою_3, на підставі якого, отримала від останньої кошти у сумі 2800 гривень як передплату, яка визначалась від суми замовлення товару. Таким чином, він заволодів отриманими коштами та розпорядився ними на власний розсуд, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на зазначену суму.
Такі дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману. Крім того, аналогічним чином, повторно, з корисливих мотивів, шляхом обману, він заводів коштами у інших осіб.
Висновок Верховного Суду
ВС підкреслив, що повідомлення про підозру – один з найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.
Цим актом у кримінальному провадженні вперше формулюється та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і в такий спосіб з`являються можливості для підозрюваного впливати на подальше формулювання обвинувачення.
Сформульована підозра встановлює межі, у яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість цілеспрямованіше реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових власних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов’язків, визначених статтею 42 КПК України.
Загальний порядок повідомлення про підозру передбачений главою 22 КПК України, яка має назву «Повідомлення про підозру» та складається з таких статей: «Випадки повідомлення про підозру» (стаття 276); «Зміст письмового повідомлення про підозру» (стаття 277); «Вручення письмового повідомлення про підозру» (стаття 278); «Зміна повідомлення про підозру» (стаття 279). Отже, саме така побудова цієї глави дає підстави зробити висновок, що законодавець пов`язує процесуальну діяльність із повідомлення про підозру із сукупністю процесуальних дій слідчого та/або прокурора, зміст яких полягає у встановленні юридичних і фактичних підстав для повідомлення про підозру (стаття 276), складанні письмового процесуального документа (повідомлення про підозру) (стаття 277) та його врученні особі (стаття 278).
Отже, з огляду на правові норми КПК України, слід розмежовувати: а) підозру як припущення про вчинення особою кримінально караного діяння; б) письмове повідомлення про підозру як процесуальне рішення; в) повідомлення про підозру як комплекс процесуальних дій, який передбачає складання та вручення повідомлення про підозру, роз`яснення процесуальних прав підозрюваного, суті підозри, внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
При цьому ВС зауважив, що законодавець на нормативному рівні щодо процесуального порядку повідомлення про підозру вживає поняття «складання», «вручення» та «здійснення» повідомлення про підозру.
Таким чином, як вбачається з указаних вище положень закону, поняття «повідомлення про підозру» розуміється у чинному КПК України саме як окремий процесуальний документ, а не як дія (процедура, процес), оскільки для цього законодавцем вжито інший термін «вручення повідомлення про підозру».
ВС підкреслив, що відповідно до статті 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором і має містити, крім іншого, прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення, та підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч. 5 ст. 9 КПК України).
Так, згідно з практикою ЄСПЛ «підозра» є частиною більш широкого поняття «обвинувачення», яке відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України являє собою твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод за тлумаченням ЄСПЛ вміщено концепцію терміна «кримінальне обвинувачення», яка характеризується скоріше матеріальним, аніж формальним характером (справа «Девеєр проти Бельгії», рішення від 27.02.1980 р., скарга №6903/75). У справі «Еклє проти Федеративної Республіки Німеччини» (рішення від 15.07.1982 р., скарга № 8130/78) ЄСПЛ констатував, що кримінальне обвинувачення може бути визначено як «офіційне повідомлення особи компетентним органом про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення».
Отже, кримінальним процесуальним законом визначено поняття «процесуальні рішення», сформульовані загальні вимоги, яким має відповідати процесуальний документ, вказуються його реквізити. Окремими статтями КПК України конкретизовані вимоги процесуальних документів, однак усі вони мають відповідати певним загальним вимогам, зокрема їх відповідності нормі закону, якою передбачається його складання, як за формою, так і за змістом. Якщо в законі вказані реквізити процесуального документа, їх включення до документа є обов’язковим. Крім того, закон встановлює підвищені вимоги до документів, які закріплюють основні процесуальні дії та містять висновки, які мають принципове, вирішальне значення у кримінальному провадженні.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, слідчим в порушення вимог ст. 277 КПК України повідомлення про підозру відносно особи_1 не підписано. Твердження апеляційного суду про те, що повідомлення про підозру містить підпис слідчого, який її склав та вручив, є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
ВС наголосив, що наведене є істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке перешкодило апеляційному суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
З урахуванням зазначеного, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю її вимогам ст. 419 КПК України з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Читайте также:
Комерційна практика 
Міжнародна практика. Юридичний супровід зовнішньоекономічної діяльності (ОВД)