Об’єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 488/3103/17-ц та встановив, що об’єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що колишня дружина звернулась до суду з позовом до чоловіка про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона перебувала з чоловіком у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва.
Вказувала, що у період шлюбних відносин ними було придбано земельну ділянку. На даній земельній ділянці ними розпочато будівельні роботи, які у грудні 2012 року закінчилися, та відповідачем було подано до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області декларацію про готовність об`єкта до експлуатації будівництва житлового будинку з мансардою.
Відповідно до декларації вказане будівництво вважається закінченим та готовим до експлуатації. Вказувала, що роботи з будівництва проводились за сумісні кошті, проте її внесок був набагато більшим, оскільки з 2000 до 2010 вона займалась підприємницькою діяльністю. Також нею було продану належну їй земельну ділянку, частку у статутному капіталі ТОВ та її родичами повернуто боги, всі кошти пішли на здійснення спірного будівництва.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва позов задоволено.
Постановою Миколаївського апеляційного суду рішення суду першої інстанції в частині визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва змінено.
Визнано за особою право власності на ½ частку об’єкту незавершеного будівництва, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Висновок Верховного Суду
ВС зазначив, що відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.
Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.
За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
ВС наголосив, що у разі неможливості поділу об`єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.
Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об’єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.
При цьому суд може визнати право на частину об’єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.
Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині поділу об`єкта незавершеного будівництва між сторонами, дійшов правильного висновку про те, що докази, надані позивачем, як на підставу для відступу від рівності часток у спільному майні, не підтверджують заявлені нею вимоги в цій частині позову, а тому визнав за кожним з подружжя по 1/2 частині, що відповідає частині першій статті 70 СК України.
ВС зауважив, що у касаційній скарзі касатор посилався на те, що спірний об’єкт незавершеного будівництва було побудовано іншою людиною та за його кошти, однак ці доводи не можуть бути прийняті судом, оскільки відповідачем під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій не надано жодного доказу на підтвердження своїх посилань, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, з декларації про готовність об’єкта до експлуатації вбачається, що замовником будівництва житлового будинку з масандрою є її колишній чоловік, а відповідно до пункту 4 вказаної декларації будівництво здійснювалось власними силами.
Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва у незміненій частині та постанову Миколаївського апеляційного суду – без змін.
Читайте также:
Комерційна практика 
Міжнародна практика. Юридичний супровід зовнішньоекономічної діяльності (ОВД)