Відібрання біологічних зразків у особи без участі понятих не вказує на порушення вимог кримінального процесуального закону.
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 318/1411/18 та встановив, що відібрання біологічних зразків у особи без участі понятих не вказує на порушення вимог кримінального процесуального закону.
Обставини справи
За вироком Василівського районного суду Запорізької області особу засуджено за ч. 1 ст .115 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк одинадцять років.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду вирок місцевого суду щодо особи залишено без змін.
Згідно з вироком особу визнано винуватою у тому, що вона в період часу з 19-ї год. 30 хв. до 22-ї год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та знаходячись у приміщенні жилої кімнати літньої кухні, на ґрунті неприязних відносин, що виникли раптово, в ході спільного вживання спиртних напоїв з особою_2 вчинила умисне вбивство останньої, умисно завдавши їй гострим краєм ножа 22 удари по голові, тулубу, верхніх та нижніх кінцівках.
У касаційній скарзі засуджений, зокрема, просив судові рішення щодо нього скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказував на те, що відібрання у нього біологічних зразків для проведення експертизи здійснювалося з порушенням вимог ч .7 ст. 223 Кримінального процесуального кодексу України, а саме без участі понятих.
Висновок Верховного Суду
Доводи касаційної скарги засудженого про порушення при відібранні у нього біологічних зразків для проведення експертизи вимог ч. 7 ст. 233 КПК колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Так, відповідно до положень частини 3 ст. 245 КПК, відібрання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими статтею 241 цього Кодексу. А у частинах 2-5 ст. 231 КПК закріплені положення, за якими визначаються спеціальні порядок та умови проведення освідування особи. Проте положення самої ст. 241 КПК не містять вимоги щодо обов’язкової участі понятих при проведенні освідування особи.
Водночас у ч. 7 ст. 223 КПК передбачено, що слідчий, прокурор зобов’язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред’явлення особи чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов’язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи, за винятком застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.
При цьому ВС зазначив, що, з одного боку, порядок проведення освідування особи регламентовано не лише однією ст. 241 КПК, але й загальними нормами ст. 223 КПК, якими визначено загальні умови та правила проведення слідчих (розшукових) дій, статтями 103–107 КПК, які присвячені порядку фіксування процесуальних дій під час кримінального провадження, тощо. Однак, з іншого боку, у ч. 3 ст. 245 КПК міститься відсилка лише на правила ст. 241 КПК, а не на порядок проведення освідування особи в цілому.
Тобто у цьому випадку згадане положення частини 3 ст. 245 КПК за способом викладення є відсильною нормою і містить відсилку виключно на правила ст. 241 КПК, без прив’язки до інших норм, якими регламентовано порядок проведення освідування особи, у тому числі й приписів ч. 7 ст. 223 КПК
Окрім того, кримінальний процесуальний закон передбачає участь понятих або застосування безперервного відеозапису у якості спеціальних процесуальних гарантій забезпечення прав і свобод людини під час освідування особи. Натомість у ч. 3 ст. 245 КПК містяться відповідні гарантії, встановлені законодавцем саме для відбирання біологічних зразків у особи: у разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160–166 цього Кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов’язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.
До того ж, відібрання біологічних зразків у особи не відноситься до так званих неповторюваних процесуальних дій і за потреби може проводитись повторно стільки разів, скільки це буде потрібно.
А тому відбирання біологічних зразків у особи без участі понятих не вказує на порушення як вимог ч. 3 ст. 245 і ст. 241 КПК у їх взаємозв`язку, так і приписів ч. 7 ст. 223 КПК.
Отже, відібрання у особи біологічних зразків для проведення експертизи без участі понятих не вказує на порушення вимог кримінального процесуального закону, і тому доводи засудженого про порушення у зв’язку з цим права на захист та принципу правової визначеності, а також про те, що суд, виходячи з доктрини «плодів отруєного дерева», мав би визнати недопустимими доказами висновок судових експертиз, є безпідставними.
Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.
Читайте также:
Комерційна практика 
Міжнародна практика. Юридичний супровід зовнішньоекономічної діяльності (ОВД)