Право закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення належить лише органу, який розглядає таку справу, або ж суду.
Право закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення належить лише органу, який розглядає таку справу, або ж суду у передбачених статтею 221 КУпАП випадках та не відноситься до компетенції адміністративного суду, який перевіряє законність винесення суб’єктом владних повноважень постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 490/843/15-а.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що позивач звернулася до суду з позовом до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про визнання протиправної та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що протокол про адміністративне правопорушення складений неправомірно, без дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об`єкті, з порушенням строків притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки про невідповідність робочого проекту вимогам закону, які викладені в акті перевірки від 17.07.2014, відповідачу було відомо ще з 04.11.2013.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду, позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про притягнення особи до адміністративної відповідальності та провадження в адміністративній справі відносно позивача закрито.
Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанції касатор подав касаційну скаргу.
Висновок Верховного Суду
Верховний Суд не погодився із судовими рішеннями в частині закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинний на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
ВС зазначив, що до правових актів індивідуальної дії належать також рішення (постанови) про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності, які прийняті суб`єктами владних повноважень (крім суду).
Згідно зі статтею 248 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Також ВС підкреслив, що статтею 221 глави 17 КУпАП «Підвідомчість справ про адміністративне правопорушення» закріплено вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, які розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.
Системний аналіз норм КУпАП та КАС України (у вказаній вище редакції) щодо компетенції судів у справах про адміністративні правопорушення дозволяє Суду Касаційної інстанції дійти висновку, що право закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення належить лише органу, який розглядає таку справу, або ж суду у передбачених статті 221 КУпАП випадках та не відноситься до компетенції адміністративного суду, який перевіряє законність винесення суб`єктом владних повноважень постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Враховуючи обставини справи, Верховний Суд скасував рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення та прийняв в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
