Гарантія обов’язковості судових рішень може реалізовуватися судом через аналогію закону або аналогію права у випадку протиправної бездіяльності суб’єкта владних повноважень.
Колегія суддів КАС ВС розглянула касаційну скаргу фізичної особи на рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні подання державного виконавця щодо заміни сторони виконавчого провадження стосовно поновлення виплати пенсії (справа №757/42871/15-а).
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні подання державного виконавця у зв’язку із відсутністю процесуального правонаступництва.
Верховний Суд не погодився з такими висновками. Так, на думку КАС ВС, суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права стосовно заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником.
Зокрема, не були враховані наступні обставини справи:
- судове рішення набрало законної сили та не виконується більше ніж 3,5 року;
- позивачами у цій справі є особи, які виїхали на постійне місце проживання за межі України;
- розгляд питання про заміну сторони виконавчого провадження було ініційовано саме державою в особі державного виконавця;
- мотивом подання державного виконавця була неможливість виконання судового рішення, яке набрало законної сили, через фактичну відсутність боржника за місцем реєстрації;
- у судовому засіданні представником Пенсійного фонду України не надано жодного доказу того, що цим суб’єктом владних повноважень протягом усього періоду наявності системної проблеми невиконання аналогічних судових рішень здійснювалися будь-які дії, спрямовані на врегулювання на законодавчому рівні питання правонаступництва територіальних управлінь ПФУ, які, фактично, припинили свою діяльність.
У зв’язку з цим колегія суддів Верховного Суду прийшла до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового рішення про заміну сторони виконавчого провадження.
Відсутність механізму визначення правонаступника територіальних органів Пенсійного фонду України, які тимчасово не здійснюють своїх повноважень, не може бути підставою для невиконання судового рішення, що набрало законної сили.
У цій справі Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої для вирішення питання щодо заміни сторони виконавчого провадження — суб’єкта владних повноважень, який тимчасово не здійснює своєї діяльності, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень необхідно застосовувати положення частини шостої статті 7 КАС України. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону — виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Читайте также:
- ЕСПЧ принял решение относительно монополии адвокатов на представительство в суде
- ВС/КЦС: Відмова сусіда у підписанні АКТУ погодження меж НЕ є порушенням права на приватизацію земельної ділянки і НЕ потребує оскарження у суді (ВС/КЦС у справі №346/4408/15-ц від 18 квітня 2018 р.)
- Мирові судді: світовий досвід та перспективи в Україні
- Застосування статті 1212 ЦКУ до публічного договору приєднання: позиція КЦС ВС
- Суд зобов’язаний оцінити рівень адвокатських витрат: постанова КАС ВС
Остались вопросы? Обращайтесь!
