Чинним законодавством передбачено таку підставу набуття права власності на землю як набувальна давність. За певних умов особа, яка протягом тривалого часу володіє майном, може оформити на нього законне право власності.
Такими умовами є:
– добросовісність заволодіння чужим майном – тобто відсутність порушення закону при отриманні майна у володіння;
– відкрите, неприховане користування;
– безперервність володіння протягом визначеного законом строку – для рухомого майна це 5 років, для нерухомого – 10.
При цьому оформити право власності на нерухоме майно за набувальною давністю можна лише за рішенням суду. Звертаючись із відповідним позовом, потрібно довести дотримання володільцем вищенаведених умов у їх сукупності.
Та чи можна набути за набувальною давністю землю?
У Земельному кодексі України є навіть спеціальна стаття, яка має назву «Набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність)». У ній викладені такі ж загальні умови – добросовісність, відкритість та безперервність володіння. Збільшено строк, протягом якого земельна ділянка повинна перебувати у користуванні для порушення питання про набувальну давність: якщо для інших видів нерухомого майна достатньо 10 років, для земельної ділянки має бути 15. У користувача не має бути жодного документа, який надавав би будь-яке право на ділянку – неможна 20 років використовувати землю за договором оренди і після цього заявити про набувальну давність.
Але після того, як користувач земельної ділянки позитивно відповість для себе на питання про дотримання ним усіх вимог, встановлених законом для оформлення права власності на землю за набувальною давністю… він може звернутися до відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування з заявою про виділення йому земельної ділянки у власність або надання у користування у загальному порядку, передбаченому законом. У межах норм безоплатної приватизації (визначені окремо за різними видами використання) та з дотриманням, за загальним правилом, порядку проведення конкурсних процедур (для набуття ділянки в оренду).
Верховний Суд, аналізуючи положення статті 119 Земельного кодексу України, також доходить висновку, що вказаною нормою не передбачено жодних переваг для осіб, зазначених у частині першій цієї статті, оскільки навіть дотримання всіх умов набувальної давності не призводить до виникнення права власності на землю та фактично відсилає до загального порядку надання земельних ділянок у власність або в користування (статті 118, 123 ЗК України).
Ця норма надає лише право звернення до органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи користування і не передбачає обов’язкової передачі земельної ділянки у власність чи користування таким особам при дотриманні передбаченої законом процедури звернення та подання необхідних документів (постанова у справі №742/2916/15-ц від 11.04.2018 р.).
Таким чином, відповідь на поставлене у цій статті питання є однозначною та негативною – фактично механізму реалізації набуття права власності на землю за набувальною давністю чинним законодавством не передбачено.
Читайте также:
- Чи можливе примирення сторін у разі смерті потерпілого: правова позиція ВП ВС
- Верховний Суд застосував принцип Contra proferentem при тлумаченні договорів
- За якої умови можна отримати дозвіл на виїзд дитини за кордон: постанова КЦС ВС
- Фиктивное предпринимательство: как защититься от приговора
- Чи підриває авторитет правосуддя критика суддів у соцмережі: рішення ВП ВС
Остались вопросы? Обращайтесь!
