Владні суб’єкти не зможуть бути позивачами: які зміни робоча група Комісії з питань правової реформи при Президенті пропонує внести до Кодексу адміністративного судочинства України.
Наступним кроком після реформування питань судоустрою стануть реформи у сфері процесуального законодавства. Ініціатори змін вже наголошували на необхідності розвантажити суди від зайвої роботи та усунути непотрібні процедури.
Що ж стосується адміністративної юрисдикції, тут робоча група Комісії з питань правової реформи також напрацьовує відповідні зміни. Одна з пропозицій — Касаційний адміністративний суд запропоновано зовсім вивести зі складу Верховного Суду і разом з усією вертикаллю адміністративних судів зробити самостійною юрисдикцією, незалежною від Верховного Суду.
Так, наголошують члени робочої групи, у адміністративного судочинства — особлива мета, а саме — захист прав фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
«Найбільшою перешкодою до ефективного досягнення вищезгаданої мети є її законодавча деформація, що виражена в праві звернення суб’єкта владних повноважень в адміністративний суд в якості позивача до громадян та юридичних осіб», — зазначається в Концептуальних пропозиціях із вдосконалення КАСУ, підготовлених членами робочої групи.
Так законодавче врегулювання, на їх думку, протирічить не тільки меті адміністративного судочинства, а й засадам публічно-правових відносин, оскільки суб’єкт владних повноважень, який діє в таких відносинах з позицій владного примусу, не може бути суб’єктом порушених прав, свобод чи інтересів
Водночас, зазначають автори пропозиції, вищенаведене не суперечить існуванню та збереженню й надалі норм інших пунктів частини 4 ст. 46 КАСУ, за яким позивачем є суб’єкт владних повноважень, оскільки це інститут превентивного судового контролю за тими ж таки актами, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень.
Отже, пропозиція членів робочої групи — п. 5 ч. 4 ст. 46 КАСУ виключити.
Нагадаємо, що частина 4 ст. 46 КАСУ звучить наступним чином:
4. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об’єднання;
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об’єднання;
3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України;
4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб’єкту владних повноважень законом.
«Реалізація такої пропозиції потягне за собою виключення з КАСУ всіх норм, що регулюють розгляд справ за позовом суб’єкта владних повноважень, наприклад, ст. 283 КАСУ та відповідно зменшення безпідставного перевантаження адміністративних судів», — додають автори пропозиції.
Цікаво, що ст. 283 КАСУ регулює особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів, зокрема щодо провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень на підставі заяви таких органів щодо:
1) зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків; 2) підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків; 3) надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі; 4) зобов’язання керівника підприємства провести інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, які перебували або перебувають під митним контролем чи використовувалися цим підприємством разом із товарами, які були поміщені у відповідний митний режим; 5) стягнення коштів за податковим боргом; 6) зобов’язання платника податків, який має податковий борг, укласти договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості цього платника на орган доходів і зборів.
2) За загальним правилом обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, тобто, на суб’єкта владних повноважень.
Цьому правилу не відповідає ч. 1 ст. 77 КАСУ щодо того, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, оскільки такий принцип відноситься до приватно-правових, а не публічно-правових правовідносин.
Слід вважати помилковим включення в зміст п. 4 ч. 3 ст. 2 КАСУ слів «змагальність сторін».
Пропозиція: п. 4 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 77 КАСУ виключити.
3) Ще одна пропозиція — виключити норми стосовно врегулювання спорів за участю судді.
«Завданням адміністративного судочинства є вирішення судом спорів і не передбачає нічого іншого, в тому числі врегулювання спорів за участю судді», — зазначають автори змін.
«Крім того, в адміністративному судочинстві, тобто в публічно-правовому відносинах суб’єкт владних повноважень в силу свого конституційного статусу не може діяти достатньо самостійно, щоб брати участь в такому врегулюванні. По суті, мова йде про інститут медіації, який є безперечно корисним, але повторимо, не судовою функцією».
Пропозиція: главу 4 КАСУ виключити.
4) Звільнити розгляд справ адміністративної юрисдикції від оплати судового збору, оскільки судовий контроль за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень не передбачає вимог матеріального характеру (за виключенням єдиного випадку поєднання з вимогою про відшкодування шкоди в порядку процесуальної економії — ч. 5 ст. 21 КАСУ).
Інші пропозиції в цілому співпадають з тими змінами, які озвучені до ЦПК:
5) Касаційне провадження підлягає суттєвій зміні з метою забезпечення виконання судом цієї інстанції функції «суду права».
6) З метою розвантаження судів слід запропонувати внести в КАСУ відповідні норми щодо обов’язку виготовлення повного тексту судового рішення. Очевидно, виготовлення повного тексту рішення необхідні при виявленні бажання оскаржити рішення суду з боку учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси.
7) Підлягає виключенню з КАСУ параграф 7 (ст. 112, 113), оскільки висновок експерта у галузі права є тлумаченням норми права, правом і обов’язком такого казуального тлумачення належить судді при вирішенні адміністративного позову. Оскільки навіть за діючою нормою висновок експерта у галузі права не є доказом.
Найголовнішим же автори пропозицій вважають необхідність ухвалення процедурного кодексу, розробка якого триває не перший десяток років.
Читайте также:
- Верховний Суд визначив, коли відеозапис на підтвердження порушення ПДР є належним доказом
- ВП ВС визначила юрисдикцію заяв про віднесення до кола членів сім’ї для отримання допомоги в разі загибелі військовослужбовця
- Чи можна вимагати виключення інформації з ЄРДР через суд: позиція ВП ВС
- Відкриття матеріалів іншій стороні: в якому випадку отримані докази визнаються недопустимими
- Лазоріва проти України: ВС розглянув справу про порушення права на повагу до приватного життя
Остались вопросы? Обращайтесь!
