На підставі висновку експерта було встановлено, що відеофонограми на які посилається сторона обвинувачення є копіями.
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу №149/745/14 та встановив, що використання стороною обвинувачення копій відеофонограм (фонограм), що зафіксовані на оптичних дисках на які фіксувалися НСРД, а не їх оригіналів, тягне за собою визнання всіх похідних від них доказів недопустимими.
Обставини справи:
З матеріалів справи стає відомо, що у касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування, серед іншого, вказував про безпідставність визнання судом недопустимими доказами протоколів негласної слідчої (розшукової) дії – аудіо-, відеоконтролю особи від 05 вересня 2013 року без урахування відповіді СБУ про передачу оригінальних носіїв інформації до органу розслідування, відповідно до якої у випадку виникнення сумнівів щодо оригінальності (автентичності) наданих суду матеріалів, отриманих в результаті проведення НСРД, вони можуть бути направлені до ІСТЕ СБУ для проведення їх відповідного експертного дослідження та вирішення питання щодо наявності або відсутності ознак монтажу у відеофонограмах негласної слідчої (розшукової) дії.
Висновок Верховного Суду
ВС підкреслює, що відповідно до ч.3 ст. 99 КПК України, сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа – його відображення, якому надається так ж значення, як документу.
Також ВС наголошує, що згідно з частинами 2 та 4 ст. 252 КПК проведення негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися за допомогою технічних та інших засобів; прокурор вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні. Відповідно до ч.2 ст. 92 КПК обов’язок доказування належності і допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
Враховуючи те, що під час судового розгляду, на підставі висновку експерта КНДІСЕ Міністерства юстиції України було встановлено, що відеофонограми (фонограми), на які посилається сторона обвинувачення, що зафіксовані на оптичних дисках, на які фіксувалися НСРД, є копіями, судом обґрунтовано визнано їх недопустимими доказами, а відповідно й інші похідні від них докази, в тому числі протоколи негласної слідчої (розшукової) дії – аудіо-, відеоконтролю особи від 05 вересня 2013 року, також є недопустимими, про що зазначено в судових рішеннях.
З урахуванням вимог ст. 22 та ч. 2 ст. 92 КПК колегія суддів вважає безпідставним посилання в касаційній скарзі прокурора на відповідь СБУ про передачу оригінальних носіїв інформації до органу розслідування, відповідно до якої у випадку виникнення сумнівів щодо оригінальності (автентичності) наданих суду матеріалів, отриманих у результаті проведення НСРД, вони можуть бути направлені до ІСТЕ СБУ для проведення їх відповідного експертного дослідження та вирішення питання щодо наявності або відсутності ознак монтажу у відеофонограмах негласної слідчої (розшукової) дії.
Також ми писали, про відкриття матеріалів іншій стороні: в якому випадку отримані докази визнаються недопустимими
