При залежності обвинуваченої особи від наркотичних речовин участь захисника у справі не є обов’язковою.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду 10 липня 2019 року розглянула справу №752/22085/16-к і постановила, що самі собою факти перебування осіб на спеціальних обліках та на стаціонарному лікуванні не є причиною для обов’язкової участі захисника у справі.
Обставини справи
4 листопада 2016 року особа_2 та особа_1 домовились заздалегідь заволодіти майном та грішми особи_3. Вони прибули до квартири особи_3, де один з них, представившись майором поліції, повідомив, що його син вчинив ДТП, а тому потрібна значна сума коштів для «залагодження» ситуації.
Турбуючись за долю сина, особа_3 взяв 4 000 дол. США та 745 грн і разом з особою_2 і особою_1 поїхав автомобілем до місця події, яке, за словами шахраїв, знаходилось на Борщагівці в Києві.
Під час поїздки особа_3 звернув увагу на те, що автомобіль рухається не прямим маршрутом, а відлюдними місцями в напрямку лісу, у зв`язку з чим почав хвилюватися, намагався на ходу відкрити дверці автомобіля, але не зміг цього зробити, бо вони були заблоковані особою_1, та почав бити скло дверей автомобіля.
Після зупинки автомобіля почалася бійка, в результаті якої шахраї повалили особу_3 на землю, здолавши його опір, обшукали кишені та заволоділи його мобільним телефоном «Нокія» вартістю 650 грн і грошовими коштами в розмірі 745 грн та 4 000 дол. США, після чого втекли з місця події, покинувши потерпілого напризволяще.
Рішення судів
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року особу_1 визнано невинуватим, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.
Апеляційний суд м. Києва 21 листопада 2017 року вирок місцевого суду скасував та ухвалив новий вирок, яким призначив покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки щодо особи_1 та особи_2.
У даній справі захисником було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано, зокрема, тим, що висновки судів про те, що наявність у одного із засуджених діагнозу «розлад психіки і поведінки внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності» не свідчить і не може свідчити про сумніви в його осудності, побудовано на припущеннях та суперечать судовій практиці. За наявності у засудженого зазначеного діагнозу слідчим не було забезпечено участь захисника, яка є обов`язковою, і таким чином органом досудового слідства було порушено право засудженого на захист.
Висновок Верховного Суду
Зокрема, як зазначив у вироку апеляційний суд, у матеріалах кримінального провадження відсутні належні й допустимі відомості щодо наявності сумнівів в осудності особи_1, питання про застосування до нього примусових заходів медичного характеру не ставилося та не вирішувалося органом досудового розслідування чи судом, також про це не зазначала й сторона захисту. А наявна в матеріалах справи довідка про те, що особа_1 перебуває під наркологічним диспансерним наглядом з діагнозом «розлад психіки і поведінки внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності» не свідчить і не може свідчити про сумніви в осудності останнього та можливості застосування до нього примусових заходів медичного характеру.
ВС встановив, що з урахуванням поведінки засудженого на момент вчинення злочину та розгляду кримінального провадження, відсутності жодних даних щодо його осудності, стану психічного та фізичного здоров`я останнього (має право на управління та керує автомобілем), суд дійшов висновку про те, що право на захист особа_1 при відкритті матеріалів досудового розслідування за відсутності його захисника порушено не було, оскільки підстав для обов`язкової участі захисника, визначених у ст. 52 КПК, судом не встановлено.
Аналогічна позиція викладена в правому висновку, який міститься у Постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 квітня 2019 року (51-7003кмо18) та в якому зазначено, що самі собою факти перебування осіб на спеціальних обліках і на стаціонарному лікуванні з діагнозом «розлади психіки та поведінки внаслідок вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» не можуть автоматично свідчити про нездатність обвинуваченого (засудженого) через фізичні чи психічні вади повною мірою реалізувати свої права, а отже, і про обов`язковість участі захисника в аспекті п.3 ч. 2 ст. 52 КПК.
З огляду на викладене, судді Верховного Суду встановили, що наявність зазначеного діагнозу в особи_1, за відсутності установлених конкретних ознак хворобливого стану психіки, який заважає йому повноцінно брати участь у судовому засіданні й захищатися від пред`явленого обвинувачення, не є такими обставинами, що вимагають обов`язкової участі захисника в аспекті п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК.
Ухвалою Верховного Суду вирок Апеляційного суду м. Києва від 21 листопада 2017 року щодо особи_1 залишишено без зміни, а касаційну скаргу захисника — без задоволення.
Читайте также:
- Що не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову
- ВС роз’яснив, коли право на недоторканість ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягає захисту
- Про практику зобов’язання органу влади прийняти конкретне рішення за ст.118 Земельного кодексу України – “Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами”
- ВП ВС визначила юрисдикцію заяв про віднесення до кола членів сім’ї для отримання допомоги в разі загибелі військовослужбовця
- Обов’язок з повернення авансового платежу не є грошовим зобов’язанням: позиція КГС ВС
Остались вопросы? Обращайтесь!
