Добровільна ліквідація

Добровільна ліквідація здійснюється за рішенням учасників (акціонерів) Товариства і має чітко визначену процедуру.

Компанія може бути ліквідована за рішенням загальних зборів акціонерів кваліфікованим – не менше трьох чвертей – більшістю голосів, а Товариство з обмеженою відповідальністю може бути ліквідоване тільки одноголосним рішенням його учасників.

Наші переваги

Юридична фірма AGTL, великий досвід супроводу таких складних процедур, забезпечить дотримання всіх вимог закону, реєстраційних та податкових органів з метою отримання позитивного результату – припинення діяльності фірми.

Добровільна ліквідація підприємства

Відповідно до статті 1, 104 КК України юридична особа припиняє в результаті передачі всього свого майна, прав і обов’язків іншим правонаступникам (злиття, приєднання, відокремлення, перетворення) або в результаті ліквідації.

Підприємство є самостійним суб’єктом господарювання, створеним компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування або іншими суб’єктами господарювання для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої побутової діяльності в порядку, передбаченому ХК України, та інших законів.

Ліквідація підприємства – це здійснення заходів щодо припинення ведення бізнесу, приведення його основних засобів до стану, що гарантує безпеку людей, майна та навколишнього середовища, заходів щодо захисту звільнених працівників.

Ліквідація є формою припинення діяльності суб’єкта господарювання, тобто є формою припинення юридичної особи, в якій вона припиняє своє існування з усіма своїми правами та обов’язками.

У разі ліквідації підприємства права та обов’язки не передаються іншій особі.

Ліквідація підприємства – це тривалий і складний процес, в якому неможливо обійшлося без участі бухгалтера, і перш за все в складання ліквідаційного балансу.

При ліквідації діяльність підприємства припиняється без правовідношення, тобто без передачі прав та обов’язків ліквідованої юридичної особи іншим. Отже, при ліквідації юридичної особи його права та обов’язки припиняються.

Відповідно до статті 104 Українського ЦК та статті 59 Кк України юридична особа може припинити своє існування шляхом ліквідації або реорганізації.

Ліквідацію підприємств можна розділити на добровільні та примусові підприємства.

Добровільна ліквідація здійснюється за рішенням власника (власників) або уповноваженого ним органу, а також у зв’язку з закінченням строку, на який був створений суб’єкт бізнесу, або в разі досягнення мети, для якої він був створений.

Примусова ліквідація здійснюється судом або господарським судом. Примусова ліквідація включає ліквідацію підприємства внаслідок визнання його банкрутом або скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених статтею 27 Закону про державну реєстрацію.

Ліквідація підприємства є складною і тривалою процедурою, яку досить складно реалізувати в рамках чинної нормативно-правової бази. Складність полягає не тільки в ліквідації самого підприємства, але і в неврегульованому законодавчому рівні деяких важливих процесуальних питань щодо процедури ліквідаційної комісії.

Рішення про ліквідацію

Рішення про припинення юридичної особи приймається її членами (1), судом або іншим органом відповідно до її компетенції. Ці структури зобов’язані негайно письмово повідомити орган державної реєстрації про своє рішення. Отримавши таке повідомлення, орган державної реєстрації вносить до ЄДР (2) інформацію про те, що юридична особа знаходиться в процесі припинення (v. 1 ст. 105 КК України).

Положення цієї статті Українського ЦК спрямовані насамперед на захист прав кредиторів, які на початковому етапі можуть дізнатися про наміри юридичної особи, яка припиняє свою діяльність, оскільки дані ЄДР відкриті для громадськості. Така інформація буде корисна іншим особам, наприклад, потенційним підрядникам, співробітникам.

У разі ліквідації юридичної особи має бути створена ліквідаційна комісія. Новим для законодавства України є обов’язок узгодження з органом державної реєстрації призначення комісії з припинення юридичної особи (ліквідаційної комісії). Ця процедура фактично полягає в тому, що представник юридичної особи, який подає документи державному реєстратору, інформує останнього Ф.І.О. та ідентифікаційні коди членів та голови ліквідаційної комісії.

Орган, який приймає рішення про припинення юридичної особи, встановлює порядок і строки припинення юридичної особи з урахуванням вимог, встановлених Українським Генеральним комітетом. Функції комісії з припинення дії можуть бути покладені на юридичний орган (наприклад, правління).

З моменту призначення комісії з припинення юридичної особи (ліквідаційної комісії) припиняються повноваження інших органів управління справами такої юридичної особи. Ці функції передаються ліквідаційної комісії. Здатність юридичної особи працювати реалізується через цю комісію, а дії комісії розглядаються як дії самої юридичної особи. Комісія вживає юридично значущих дій, у тому числі діє в суді від імені юридичної особи та створює права та обов’язки безпосередньо за неї.

Повідомлення про припинення юридичної особи та порядок і строки подання кредиторами позовних вимог публікуються тими друкованими ЗМІ, які публікують інформацію про державну реєстрацію юридичної особи.

Комісія вживає всіх можливих заходів для ідентифікації кредиторів (публікація оголошення в пресі, розміщення інформації на веб-сайтах в інтернеті тощо). Крім того, комісія зобов’язана письмово повідомити кредиторів про припинення юридичної особи.

Рішення про ліквідацію підприємства приймається:

Порядок, порядок ліквідації державного, комунального або приватного підприємства;

– протокол зборів засновників у ліквідації фермерських господарств тощо.

При ліквідації фермерських господарств є особливості, пов’язані з цим видом організаційно-правової форми суб’єктів господарювання.

Ліквідаційна комісія повинна:

Розмістити оголошення (повідомлення) в друкованих органах про ліквідацію підприємства та про порядок і строки звернення кредиторами вимог;

– явних (відомих) кредиторів повідомляти особисто в письмовій формі (у встановлені ХК України часові рамки або спеціальний закон) про ліквідацію підприємства;

Вжити необхідних заходів для відновлення дебіторської заборгованості суб’єкта господарювання, що ліквідується;

Оцінити наявні активи ліквідованого суб’єкта господарювання;

Здійснити розрахунки з кредиторами;

– оформити ліквідаційний баланс і подати його власнику або органу, який призначив ліквідаційної комісії.

Надійність і повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені відповідно до закону. Схема ліквідації підприємства представлена на рисунку 1.

Проміжний залишок ліквідації

Чинні нормативно-правові акти не дають чіткої відповіді на питання, що являє собою ліквідаційний баланс і до якого дати він повинен бути складений. Для того, щоб зробити певні висновки, нижче надамо кілька визначень щодо терміну «ліквідаційний баланс», що міститься в українському законодавстві та нормативно-правових актах.

Статтею 111 КК України передбачено, що ліквідаційна комісія в кінці граничного строку подання вимог кредиторами являє собою проміжний ліквідаційний баланс, що містить відомості про склад активів ліквідованої юридичної особи, перелік вимог, висунутих кредиторами, а також відомості про результати їх розгляду.

Проміжний залишок ліквідації затверджується членами юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія оформляє ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Майно юридичної особи, яке залишається після задовоєння вимог кредиторів, передається його учасникам, якщо інше не встановлено документами-засвідами юридичної особи або законом.

Так, статтею 111 ЦК України встановлюється компіляція ліквідації ліквідаційною комісією, після закінчення строку два ліквідаційних залишки – проміжні та ліквідаційні, для винесення вимог до кредиторів.

Суб’єкт підприємницької діяльності вважається ліквідованим з дня, коли державний реєстр фіксує припинення його діяльності. Такий запис зроблено після затвердження ліквідаційного балансу, відповідно до вимог статті 7, 59 ХК України.

Статтею 20 Закону про громади палати передбачено, що ліквідаційна комісія повинна вивести ліквідаційний баланс і надати його вищому органу суспільства або органу, який призначив ліквідацію комісії. Надійність та повнота ліквідаційного балансу має бути підтверджена аудитором (аудиторською фірмою)

Законом про бухгалтерський облік (ч. 8 ч. 8) передбачено, що відповідальність за облік діяльності товариства, включаючи оцінку активів і зобов’язань товариства, ліквідаційний баланс та фінансову звітність, покладена на ліквідаційна комісія, яка встановлена відповідно до закону.

Так, із вищезазначених законодавчих документів можна зробити висновок, що ліквідаційний залишок має бути складений по наприкінці процедури ліквідації, тобто після проведення інвентаризації, оцінки майна, розрахунків з дебіторської заборгованості, погашення доплати. Порядком обліку платників податків передбачено, що з метою зняття з реєстрації, якщо засновники (учасники) юридичної особи, уповноважені органи або суд вирішують про припинення юридичної особи, юридичної особи, голови комісії з припинення (ліквідатора, ліквідаційної комісії) або особи, відповідальної за погашення податкових зобов’язань або податкового боргу платника податків, у разі ліквідації платника податків, повинні:

– протягом 3 днів з дня внесення до ЄДР відомостей про те, що юридична особа знаходиться в процесі припинення, надати органу державної податкової служби (детальніше – ВНС), в якому зареєстрований платник податків, наступні документи:

– заява про припинення платника податків Ф. No 8-ОПП, дата якого повинна бути зафіксована в журналі F. No 6-ОП;

– оригінальна допомога f. No 4-ОПП;

Копія виконавчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого документами-засвідчям ліквідації;

Копія виконавчого документа про утворення ліквідаційної комісії.

Звітний період для ліквідаційного балансу ліквідованого підприємства, відповідно до статті 13 Закону про бухгалтерський облік, є періодом від початку року до прийняття рішення про ліквідацію підприємства.

Складання проміжного ліквідаційного балансу станом на дату отримання інформації до ЄДР про те, що юридична особа знаходиться в процесі припинення, може розцінюватися як відображення майнового становища підприємства до продажу його активів та здійснення будь-яких витрат ліквідаційною комісією.

Проміжний залишок ліквідації містить інформацію про склад активів ліквідованої юридичної особи, перелік вимог, висунутих кредиторами, а також результати їх розгляду. Цей баланс відображає права та обов’язки юридичної особи на момент прийняття ліквідаційного рішення та узагальнює дані, за якими будуть врегульовані кредитори.

У разі ліквідації підприємства його активи повинні оцінюватися чистою вартістю продажу, а розподіл активів і зобов’язань на робочі (поточні) і необожнюваний (довгостроковий) втрачає сенс, тобто принцип фінансової звітності, такий як безперервність, не застосовується в цій ситуації.

Загалом оцінка активів ліквідованого підприємства полягає в основному в приведення вартості активів до вартості їх можливого продажу та визнанні додаткових зобов’язань (наприклад, виплата тяжкості працівникам) або зменшення вигоди для повернення майбутніх витрат, що виникають у підприємства у зв’язку з рішенням про ліквідацію. Акції, основні засоби та зобов’язання, як правило, оцінюються.

Акції відображені в чистій вартості продажу для кожної одиниці інвентаризації, за вирахуванням очікуваної ціни продажу запланованого завершення і маркетингових витрат.

Вартість акцій повинна бути переглянута в процесі повторного вивчення в умовах національних стандартів бухгалтерського обліку.

Вартість порогу матеріальності для переоцінки або відображення зниження корисності основних засобів може підлягати значенню, що дорівнює 1% чистого прибутку (збитку) підприємства, або вартості, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкового обсягу основних засобів від їх справедливої вартості.

Переоцінена початкова вартість та сума амортизації активів основних засобів визначається множенням, відповідно, початковою вартістю та сумою амортизації активів основних засобів за індексом переоцінки. Індекс переоцінки визначається поділом справедливої вартості об’єкта, що переоцінюється за залишкове значення.

Розмір попередньої оцінки (знижки) вартості та зносу активу основних засобів визначається як різниця між цими показниками до та після застосування індексу переоцінки.

Якщо залишкове значення об’єкта дорівнює нулю, його переоцінене залишкове значення визначається шляхом додавання справедливої вартості об’єкта до його первісного (переоціненого) значення без зміни суми амортизації об’єкта.

Розмір попередньої оцінки вартості та зносу основних засобів відбивається збільшенням початкової (переоціненої) вартості та накопиченим зносом активів основних засобів, а сума амортизації вартості та зносу – зниженням початкової (переоціненої) вартості та накопиченим зносом. Різниця між сумою оцінок вартості та сумою попередньої оцінки амортизації основних засобів зараховується збільшенням додаткового капіталу, а різниця між сумою амортизації та сумою амортизації входить до складу витрат.

У разі наявності (станом на дату наступної (останньої) оцінки об’єкта основних засобів) перевищення суми попередніх оцінок об’єкта та збитків від зменшення його корисності понад суму попередніх попередніх оцінок (індексації) його залишкового значення та вигоди від відновлення його корисності з дня зарахування на баланс підприємства цього об’єкта, сума наступної (останньої) оцінки, але не більше зазначеного перевищення входить до доходів звітного періоду, а різниця (якщо сума наступної оцінки більша за зазначений надлишок) спрямовується на збільшення іншого додаткового капіталу.

У разі (станом на дату чергового (останнього) зносу основного активу) перевищення суми попередніх попередніх оцінок (індексації) залишку вартості об’єкта та переваг відновлення його корисності понад суму попередніх оцінок залишковної вартості об’єкта та збитки від зменшення його корисності, розмір наступної амортизації, але не більше зазначеного перевищення, спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу, а різниця (якщо сума додаткової ціни) входить в період.

Перевищення попередніх попередніх оцінок (індексації), поряд з сумою відновлення корисності, над обсягом зниженої корисності та попередніми оцінками залишкова вартість раніше завищених основних засобів, що були усунені, відображено на обліку кредитного рахунку для нерозподіданого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Відповідальною особою, відповідальною за погашення податкових зобов’язань або податкового боргу платника податків у разі ліквідації платника податків, є:

Відносно ліквідованого платника податків – ліквідаційної комісії або іншого органу, що проводить ліквідацію відповідно до закону;

– стосовно відділень, відділень, інших відокремлених підрозділів ліквідованого платника податків – такого платника податків;

Щодо кооперативів, то солідарні кредитні спілки, товариства співвласників або інші колгоспи , їх члени (акціонери);

Відносно інвестиційних фондів – інвестиційна компанія, яка управляє таким інвестиційним фондом.

Порядок розрахунків з кредиторами, у разі ліквідації суб’єкта господарювання, передбачає, що;

Вимоги кредиторів до ліквідованого суб’єкта господарювання задовольняють за рахунок майна суб’єкта господарювання, якщо інше не передбачено ГК України та іншими законами;

Доброчесність та порядок задоволення вимог кредиторів визначаються статтею 112 ЦК України;

Позовні вимоги, які не задоволені у зв’язку з відсутністю майна суб’єкта господарювання, вимоги, не визнані ліквідаційною комісією, якщо їх позивачі протягом місяця після отримання повідомлення про повне або часткове відхилення позову не пред’їдають позов до суду, а також позовні вимоги, які відмовлено в рішенні суду кредитору, вважаються погашеними;

Майно, що залишилося від вимог кредиторів, використовується за вказівкою власника.

Виплата сум грошей кредиторам ліквідованої юридичної особи відбувається в порядку, встановленому статтею 112 Українського центрального банку, про проміжний ліквідаційний баланс, починаючи з дня його затвердження, крім кредиторів четвертого етапу, виплати яких вчиняються через місяць з дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

Відповідно до статті 112 ЦК України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовоєні в такому порядку:

Перш за все, задовоєні вимоги про шкоду, заподіяну травмою, іншою шкодою здоров’ю або смерті, а вимоги кредиторів забезпечені заставою або іншим чином;

По-друге, задовоєні вимоги працівників, пов’язані з трудовими відносинами, вимога автора використовувати результат його інтелектуальної, творчої діяльності;

По-третє, задовоєні вимоги до податків і зборів (обов’язкових платежів);

По-четверте, всі інші вимоги виконані.

Вимоги однієї черги задовожні пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

Якщо ліквідаційна комісія відмовляє у задоволенні вимог кредитора або ухиляється від їх розгляду, кредитор має право звернутися до суду з позовом до ліквідаційної комісії до ухваленого ліквідаційного балансу. Згідно з рішенням суду, вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, залишеного після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, які декларується після закінчення встановленого ліквідаційною комісією строку їх пред’явлення, задовольняють майно ліквідованої юридичної особи, яке було залишено після виконання вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор протягом місяця після отримання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог, не звернулися до суду, вимоги, від яких суд відмовив, а також вимоги, які не задоволені у зв’язку з відсутністю майна ліквідованої юридичної особи, вважаються погашеними.

Для бізнес-компаній гроші, що належать суспільству, в тому числі надходження від продажу його майна під час ліквідації, після розрахунків по оплаті праці осіб, які працюють на умовах працевлаштування, і виконання зобов’язань перед бюджетом, банків, власників облігацій, випущених суспільством та іншими кредиторами, розподіляються між членами суспільства відповідно до умов, передбачених Палатою громад і Законом про документи Фонду, протягом 6 місяців після оприлюднення інформації.

Майно, яке було передано громадськості для використання учасниками, повертається в науці без винагороди.

У разі суперечок з приводу виплати державного боргу його гроші не можуть бути розподілені між сторонами до вирішення спору або до моменту отримання кредиторами відповідних гарантій.

У разі недостатньої суми коштів ліквідованої юридичної особи, з метою задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія здійснює продаж майна юридичної особи.

“нульовий” ліквідаційний баланс

Ліквідаційний залишок оформляється ліквідаційною комісією також після погашення заборгованості підприємства. Він не повинен містити інформацію про дебіторську та платну.

Отже, ліквідаційний баланс оформляється комісією після завершення розрахунків з кредиторами. Він відображає активи (майно), що залишилися від розрахунків з усіма кредиторами. Цей баланс повинен бути затверджений членами юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Майно юридичної особи, яке залишається після задовоєння вимог кредиторів, передається його учасникам, якщо інше не встановлено документами-засвідами або законом. Наприклад, pp. 7.11.11 Законом про оподаткування прибутку передбачено, що в разі ліквідації неприбуткової організації його активи повинні бути передані іншій неприбутковій організації відповідного виду або зараховані до доходів бюджету.

Юрліц втрачає свої права і оголошений ліквідованим з дня запису про його припинення в ЄДР.

Поняття «нульовий» ліквідаційний баланс є дуже спірним, оскільки деяким законодавством передбачено, що майно, залишене після вимог кредиторів, використовується за вказівкою власника або передається учасникам (засновникам). Отже, ліквідаційний баланс може містити деякі активи та зобов’язання і, звичайно, він не завжди повинен бути «нульовим».

Звільнення працівників при ліквідації підприємства

При добровільній ліквідації підприємства всі питання повинен вирішити власник, в тому числі і оплата осіб, які будуть залучені до процесу ліквідації. Власник товариства з членами ліквідаційної комісії може мати:

Трудові відносини (якщо ліквідація покладена на орган управління або керівника підприємства);

Цивільно-правові відносини (в інших випадках).

Якщо ліквідація буде проведена органом управління компанії або керівником, процедура ліквідації буде проводитися в межах їх трудових функцій. Тобто вони продовжать працювати в рамках трудових відносин, які вже склалися, до повного закінчення процедури ліквідації.

Цей варіант має суттєві недоліки. По-перше, виплачена заробітна плата (в даному випадку винагорода, виплачена членам ліквідаційної комісії) підлягає оподаткуванню за всіма видами податків і зборів. По-друге, існує необхідність нарахування до сплати (з урахуванням податків і зборів), а отже, компанія не може знезарагуватися в контролюючих органах до тих пір, поки процедура ліквідації не закінчена.

Оплатити послуги членів ліквідаційної комісії доведеться заздалегідь у вигляді авансу за цивільно-правовим договором або в межах трудового договору (з нарахуванням всіх податків і зборів). Однак у такій ситуації важко спрогнозувати термін роботи комісії, а отже і розмір винагороди. Отже, члени ліквідаційної комісії повинні заздалегідь знати, як і в якій мірі вони будуть оплачуватися за цей вид робіт.

Можливість розірвання трудового договору, укладеного безстроково, а також строку трудового договору до закінчення терміну його дії передбачена п. 1 ч. 40 КПОТ України у разі зміни організації виробництва та праці. У цьому пункті розуміють зміни в організації виробництва і праці і ліквідації підприємства.

Звільнення працівників, відповідно до п.1. Статтею 40 КЗпП України є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Тому таке звільнення має здійснюватися відповідно до відповідних гарантій, правил і порядку, встановлених українським законодавством.

Під час ліквідації підприємства норми статті 1 статті 40 КЗпП України можуть застосовуватися навіть тоді, коли нове підприємство утворюється одночасно після припинення його діяльності. У цих випадках працівник не має права вимагати поновлення на роботі на новоствореному підприємстві, якщо його не перевели туди в установленому порядку.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про насувається звільнення працівника необхідно особисто попередити не пізніше 2 місяців.

Ця стаття не вимагає письмової реєстрації. Однак, щоб запобігти можливим суперечкам про сам факт попередження про звільнення або його зміст, доцільно зробити це в письмовій формі або ознайомити працівника з ним під фрескою. Якщо працівник відсутній на роботі, йому може бути надано попередження на місці, де він знаходиться .

У період попередження про подальше звільнення працівник повинен виконувати свої обов’язки, дотримуватися правил внутрішньої праці.

Адміністрація не забороняє розірвання трудового договору з працівником за іншими ознаками в період попередження про звільнення.

Чинне законодавство не виключає з періоду попередження працівника про насувається звільнення свого часу у відпустці або строк тимчасової неплатежів.

У разі розірвання трудового договору з підстав, визначених п.1 ч.1 ч. 40 10 000 України працівнику, відповідно до статті 44 КЗпП України, виплачується виплата заробітної плати не менше середньомісячного заробітку. При цьому, відповідно до статті 116 КЗпП України, виплата всіх сум, заборгованих працівнику з підприємства, відбувається в день звільнення.

Якщо працівник не працював у день звільнення, суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після того, як їм внесли вимогу про виплату.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ними орган зобов’язаний надати працівнику належним чином видану робочу книженю та копію наказу про вихід з роботи в день звільнення.

Відповідно до статті 233 КЗпП України, у разі порушення закону про оплату праці працівник має право звернутися до суду про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-якого строку. Отже, немає терміну давності для невиплаченої заробітної плати і немає права списувати заборгованість.

Розрахунки з учасниками

Після розрахунків з кредиторами в компанії можна мати ситуації, коли:

Вартість майна достатня для погашення заборгованості перед засновниками за внесками до акційний капітал;

Вартість майна не є достатньою для погашення заборгованості перед засновниками за внесками до акційний капітал;

– Вартість майна перевищує заборгованість перед засновниками за внесками до акційний капітал.

Оскільки майно, що залишилося після виконання вимог всіх кредиторів ліквідованого підприємства, передається його засновникам, якщо інше не встановлено документами-засновниками юридичної особи або законом, розрахунки з учасниками є завершальним етапом ліквідації підприємства.

Майно приватного ліквідованого підприємства передається власнику або використовується від його імені.

Майно колективного підприємства розподіляється між членами (акціонерами) товариства відповідно до Закону